Захід показує, що готовий допомогти Україні з газом. Без Росії

Відмова Міністра енергетики РФ від участі у цих переговорах — це найкращий і логічний крок РФ в даній ситуації. Адже позиція Росії, яка є сьогодні агресором, доволі неоднозначна і слабка. Зокрема, “Газпром” не зможе в цивілізованому середовищі пояснити, чому здирав з України майже 5 років завищену вдвічі ціну за газ (порівнюючи з цінами на європейському ринку за винятком транспортних витрат). Ці переплати лише від січня 2009-го дотепер склали понад 20 мільярдів доларів США. Тепер — це реальний борг РФ перед Україною, який у перерахунку означає, що РФ заборгувала Україні понад 70 млрд. кубометрів газу. Тобто майже 3 роки Україна мала б імпортувати російський газ безкоштовно. Водночас за транзит російського газу до країн Європи “Газпром” платив українській стороні майже вдвічі менше, ніж у Європі. Є й багато інших логічних питань до РФ, на які нема логічних відповідей. З іншого боку, неучасть російського міністра дає можливість залишати ситуацію «підвішеною». Це вигідно росіянам. І цим варто скористатися українцям.

Переможцем зустрічі «трьох», як завжди, є американці. Принаймні вони черговий раз можуть приписати собі ініціативу про конкретну допомогу Україні. І будуть найближче до істини.

Участь єврокомісара Г.Еттінгера логічна. З одного боку, цим самим європейці показують, що їм не байдужа доля України. А з іншого — що вони готові у даній ситуації (агресії) «закрити очі» на невиконання Україною своїх зобов’язань стосовно газу. Зокрема, тих зобов’язань, які Україна взяла на себе у березні 2009-го року, коли була підписана так звана Брюссельська декларація.

Крім цього, слід мати на увазі, що і США, і ЄС, зокрема останнім часом, ніколи не беруть участі у завідомо провальних проектах. Отже їх участь свідчить, що з газом вони Україні таки допоможуть на ділі, а не на словах. Адже вони добре знають про наявність технічної можливості постачати в Україну достатньо газу за реверсною схемою. Йдеться про наявність ресурсу для України на західних ринках. І тут США і ЄС доволі відверто вказують офіційному Києву з ким треба вести поговори.

А те, що єврокомісар з енергетики Гюнтер Еттінгер, «тягнув» до останнього, може свідчити про те, що Брюссель все-таки пам’ятає про Брюссельську декларацію і дає зрозуміти, що свої зобов’язання в серйозному товаристві прийнято виконувати. Особливо, коли декларують європейські цінності. Крім цього, європейці показують, що не будуть вирішувати замість українців очевидних речей. Зокрема, не будуть замість нас ініціювати розриву українсько-російської співпраці: агресором, як правило, не прийнято співпрацювати, в тому числі і по газу, який Кремль використовує як зброю.

У найпікантнішій ситуації опинився Міністр енергетики і вугільної промисловості України. Офіційний Київ має можливість і далі відбирати в РФ газ начебто без оплати, що і стимулює український міністр. Чому начебто без оплати? Та том що, як ми уже згадували, Україна вже наперед оплатила за більш, ніж 70 млрд. кубометрів газу. Головне тепер це правильно обрахувати і офіційно скерувати до “Газпрому”. А, при потребі, і в Міжнародний суд. Водночас, Захід дає зрозуміти, що українському міністру треба шукати газу в Брюсселі, Братиславі і де-інде у Європі і Америці, а не у Москві. Треба негайно напрацювати альтернативний варіант повноцінного постачання газу із заходу. І бути готовим до повної відмови від російського газу. Хай тепер представники “Газпрому” приїздять до Києва просити Україну про транзит їх газу до Європи. Вистачить нам, українцям, принижуватись перед Кремлем!