Не за «кулачну люстрацію» майданівці гинули...

У владних коридорах бідкаються, як повернути Україні Крим? А що тут думати: послати на півострів наших Іллів Муромців «свободівського» розливу.

Звалилися з депутатської печі «славні» Мірошниченко, Іллєнко і Бенюк і не знають, до чого силу свою богатирську прикласти. Хай би сідлали коней і вйо на Крим — гоблінівську гвардію і зелених чоловічків молотити. Заодно б справжнього патріотизму у наших військових і кримських татар повчилися б.

Може, «герої» сподівалися, що за короткометражний «бойовик» у кабінеті тимчасового керівника Першого національного їм «Оскара» дадуть? Орава на одного — це ж «шедевр» бойового мистецтва! А які монологи — з порсканням слиною і матірщиною! Який сюжет: інформаційна безпека України — під загрозою, парламенту — наплювати, але не наплювати трьом відважним «суперменам», які вирішили самотужки нейтралізувати інформаційних кілерів і першими взялися за «Перший».

Показову люстрацію, бачите, над «москалюгою» Пантелеймоновим влаштували. Бо у парламентському комітеті з питань свободи слова й інформації, як промовився на відео Мірошниченко (до речі, заступник голови цього комітету), «досі чомусь не розглядають питання зміни керівництва Першого національного». То, може, Мірошниченко і К0 не з того почали? Хай би вдерлися на засідання комітету і там всіх «відлюстрували», тягаючи за краватки і стусани відвішуючи! Ще й пам’яттю «небесної сотні» «сміливість» свою прикривають. «Дуже прошу вас поважати тих людей, у тому числі, 17 і вже 18-го загиблого «свободівця» з «небесної сотні» у Донецьку, які боролися за люстрацію… Ми хочемо, щоб ця люстрація відбувалася», — розводив моралізаторство на брифінгу Мірошниченко. Говорить про повагу, а сам ноги об неї витирає. Бо не за «мірошниченківську люстрацію» майданівці гинули. Не за те, щоб такі ось «котигорошки» призначали себе суддями, без суду і слідства вироки виносили, самі ж їх і виконуючи.

Подивимося, як пролюструють «гоп-стоп» від «свободівського» тріо у Генпрокуратурі. Хоча перша ж заява в.о. Генпрокурора Махніцького викликає сумніви і запитання. Запевняючи, що інцидент з Пантелеймоновим розслідуватимуть об’єктивно і «без політики», пан Махніцький кинув красномовну фразу: «Будуть досліджуватися не лише ці події (які відбувалися у кабінеті керівництва Першого національного. — «ВЗ»), а й події, які передували цьому конфлікту, зумовили його. У тому числі і ті передачі та ретрансляції, які відбувалися і розпалювали міжнаціональну ворожнечу». Звучить як алібі для «свободівських» «героїв». Мовляв, у тому, що сталося, не вони винні...

«Українців вбивали зброєю автоматичною, і загинуло більше сотні людей. Але разом з тим українців продовжують вбивати зброєю інформаційною. І жертв значно більше, їх тисячі. Як народний депутат я та мої колеги мали в будь-який спосіб — і це гарантує нам Конституція — припиняти злочини. Надання інформаційного простору, ефіру ворогу в умовах окупації і війни — це державна зрада. Пантелеймонов цю державну зраду здійснював систематично, навіть після зміни влади. Його звільнити, на жаль, нова влада не встигла», — розповідав Мірошниченко про «геройську» мотивацію розправи над Пантелеймоновим. Тільки чим він, питається, за Пантелеймонова кращий? Таких «захисників» інформаційної безпеки у три шиї треба гнати. Це ж їхніми «геройствами» російська пропаганда ілюструє страшилки про «бандеровский фашизм», лякаючи ними Схід і Південь.

«Я мав розмову з Ігорем Мірошниченком, — написав у своєму блозі головний «свободівець» Олег Тягнибок. — Розумію його емоційну мотивацію, яка підштовхнула на такі дії. Але як політик він мав би керуватися не емоціями, а холодним розумом. Незважаючи навіть на ті потрясіння, які ми всі пережили і переживаємо. Мірошниченко, як і кожен зі «свободівців», готовий добровільно зняти з себе депутатську недоторканність і відстоювати свою правоту перед судом. А також перед громадою. Своєю чергою, просив би і товариство не керуватися емоціями в бажанні негайної розправи над «свободівцями». Не зрозуміло, що ж пан Тягнибок мав на увазі під «добровільним зняттям депутатської недоторканності»? Відмовитися від недоторканності, залишивши депутатський мандат, — така процедура у законі не прописана. Здати недоторканність можна хіба що з депутатством. Проте Мірошниченко дав зрозуміти, що до такого подвигу ще не доріс. Як і його побратими по «кулачній люстрації».