Чи зателефонує Януковичу Баррозу?

На прийняття в цілому необхідних для Угоди про асоціацію з ЄС законів про прокуратуру і вибори надія ще є. Натомість сподіватися на те, що Янукович погодиться відпустити Тимошенко, уже не варто. Хотів би помилитися, але... Чи є шанс, що, попри невихід Юлі з тюрми, ЄС у Вільнюсі скаже нам “так”?


За умови, що до саміту наша влада офіційно не задекларує свого небажання євроінтегруватися, група країн-членів ЄС буде готова підписати Угоду у Вільнюсі навіть без звільнення Тимошенко. Це наші найближчі сусіди зі Східної і Центральної Європи, на чолі з Польщею, а також, імовірно, Велика Британія. Будуть, напевно, на саміті також і такі члени ЄС, що визначатимуться у питанні Тимошенко з огляду на думку головного “важковаговика” — тобто Німеччини. (На німців зважатимуть, можна припустити, країни євросоюзівського “півдня”, а також Франція). Фактично долю Угоди вирішить Ангела Меркель.

На перший погляд, у питанні Тимошенко німецький канцлер не повинна йти на компроміси. Янукович колись особисто обіцяв Меркель “вирішити питання Тимошенко”. "Вирішив", але не так, як хотіла фрау Меркель, тож вона має підстави ображатися. Як серйозний амбітний політик і як жінка... З іншого боку, відмовитися від Угоди про асоціацію з Україною через Тимошенко Меркель не так просто, як здається. По-перше, канцлер повинна розуміти: якщо Угоду не буде підписано, шанси на те, що Юля колись вийде на волю, зменшуються практично до нуля. І навпаки: після підписання Угоди витягнути Тимошенко з-за ґрат буде хоч і складно, але все-таки можливо.

По-друге, Німеччина — найбільша економіка Євросоюзу, його локомотив. А значить, саме Німеччина несе найбільшу відповідальність за стан “єесівської” господарки. Угода про зону вільної торгівлі, що є складовою Угоди про асоціацію, потрібна як українській економіці, так і європейській... По-третє, Німеччина нині далеко не така проросійська, як іще кілька років тому. Альтернатива блакитному паливу від “Газпрому” вже є. Газ із Катару, який США вже не купують (мають свій сланцевий), іде до Європи. Кілька днів тому німецький газовий концерн, наразі великий клієнт “Газпрому”, підписав угоду на купівлю 10 мільярдів кубів газу з Катару (скрапленого). Меркель розуміє, що без Угоди про асоціацію Україна рано чи пізно потрапить у Митний союз Путіна. Таке підсилення Кремля зовсім не в інтересах Берліна... Нарешті, непідписання Угоди про асоціацію з Україною стане великою зовнішньополітичною поразкою Євросоюзу. Німеччина претендує на те (і обґрунтовано), аби грати в ЄС першу скрипку. Непідписання Угоди буде також поразкою Німеччини.

Найближчими днями, до нового “дедлайну”, 19 листопада, стане зрозуміло, чи здатний Євросоюз бути великим самостійним міжнародним гравцем (на кшталт США, Китаю чи Росії). Якщо так, то керівники ЄС просто зобов’язані зробити останню спробу переконати президента Януковича. Місія Кокса-Кваснєвського — це добре. Але, може, набагато ефективнішими були би “прямі” телефонні дзвінки Фюле чи Баррозу? Або, наприклад, позачерговий візит цих високопосадовців ЄС до Києва? Солана під час Майдану був в Україні...