Луценка знову лякають тюрмою. Щоб притримав язика?..

Через півроку після звільнення з Менської колонії колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з’явилися охочі запроторити його туди знову.

Таку мету поставив перед собою одіозний адвокат з Донецька Володимир Оленцевич. Це той, що в 2011-му опротестував президентські укази про присвоєння звання Героя України провідникові ОУН Степану Бандері та командувачу УПА Роману Шухевичу. Тепер Оленцевич вважає, що потрібно «поставити на місце» екс-главу МВС...

Позов-оскарження донецький адвокат скерував до Вищого адміністративного суду України, і там цю петицію прийняли. Оленцевич зазначає, що, підписуючи указ про помилування Луценка, президент Янукович… порушив чинні норми, які передбачають, що право бути помилуваним має лише засуджений, що особисто подав президенту відповідне прохання. Луценко, мовляв, такого не робив — за нього клопотали співголови Єврокомісії Кокс-Кваснєвський, Уповноважена з прав людини Верховної Ради Валерія Лутковська. «Виходить, що Луценка насильно помилували, — зазначає Оленцевич. — Він відмовлявся подавати прохання президентові, а це — незаконно».

Подібні «прошенія» (як і у випадку з позбавленням мандатів народних депутатів) в Україні просто так, тобто без санкції згори, не з’являються. З яких мотивів дали пов­торну команду «фас» на Луценка? Тут і гадати не треба — на волі екс-міністр не тільки поправляє власне здоров’я, а й переймається політичним здоров’ям української нації. Він не шкодує критичних стріл у бік президента. Каже, після Вільнюського саміту опозиція має робити все, щоб не допустити повторного обрання Януковича. Навряд чи такі заклики сподобалися Віктору Федоровичу…

А що сам Луценко? Тривожний дзвіночок з Донецька, схоже, його не злякав. «Правову» ініціативу Оленцевича сприйняв спокійно, «поради сторонніх» — пригальмувати свою політичну активність, ба, навіть виїхати з України — відкинув.

“…На пошту прийшли десятки запитань щодо ініціа­тиви пана Оленцевича відправити мене назад в колонію. Дехто вже поспішив порекомендувати мені виїхати за кордон. Дехто просить притримати різку критику режиму, — пише Луценко у своєму блозі. — Друзі, пам’ятаю орвелівське «в часи загальної брехні говорити правду — це екстремізм». Ще в перші дні після звільнення я сказав, що вийшов з малої тюрми у велику. Я постійно готовий до зміни режиму утримання. Але не готовий мовчати про мафію, пом’якшувати слова про гангстерів при владі, а тим більше — тікати зі своєї країни. І мені байдуже, чи вся ця історія — спроба забутого оленя нагадати про себе, чи це сигнал з Межигір’я.

Я був по обидва боки колючого дроту і знаю, що треба цінувати кожен день можливості думати, говорити і робити те, у що віриш.

І не варто розмінюватися на персональну ненависть. На страх. На підстраховки та компроміси...

У мене надто багато справ. І все більше однодумців.

Дякую за підтримку.

Все буде по-нашому”.