«Ми одержали щигля по носі...»

Ажіотаж, який підняли у Москві довкола боксерського поєдинку Кличка з Повєткіним, нагадав мені осінь 1999 року

Зведені волею жереба в одну відбірну групу, футбольні збірні Росії та України мали тоді зіграти у Москві вирішальний матч. Росіянам, аби потрапити на Євро-2000, потрібно було перемагати. Напередодні матчу російські ЗМІ наче збожеволіли. Градус шовіністичного психозу зашкалював! Чого варті були лише скандальні заголовки у газетах: «Бей, Хохлов, спасай Россию!» і «Бей, Панов, спасай Россию!».

Хохлов і Панов, футболісти тодішньої російської збірної, били — але гол у наші ворота не забили. Це зробив Карпін, але цього росіянам для перемоги не вистачило. За дві хвилини до кінця основного часу наш Андрій Шевченко виконав штрафний удар із лівого флангу. А може, то був навіс? Бо до воріт було далеченько. Російський воротар Філімонов не зміг зловити закручений Шевою м’яч. І той залетів у ворота... Нічия 1:1. Росія на Євро-2000 не поїхала. На Філімонова у Росії навішали всіх собак, а ворота, в які забив гол-шедевр Шевченко, на стадіоні “Лужники” розрізали на дрібненькі шматочки... Безперечно, Філімонов тоді припустився фатальної помилки і через несамовитий політичний психоз, що передував матчу. Гравців російської збірної так “накрутили”, натравлюючи на “хохлов”, що “триколірні” футболісти банально не впоралися з нервами...

“Густий заміс націоналізму”, як влучно висловився екс-віце-прем’єр РФ Альфред Кох, повернувся через 14 років. “Русский витязь” Олександр Повєткін вийшов на ринг битися з Володимиром Кличком увесь у чорному, під пафосну “слов’янську” музику, із загадковими “рунами” на футболці. Мабуть, увесь цей клоунський маскарад мав символізувати боротьбу “святої праведної Русі” з “прогнилим ліберальним Заходом”... Боротьби не вийшло — “русского витязя” український «сталевий молот» на рингу знищив.

“Повєткін — просто черговий невдаха у кар’єрі Володимира, — констатував Альфред Кох. — Кличко вчинив гуманно, не поклавши Повєткіна у 7-8 раунді, коли той був мішком із г... м... Як неймовірно по-дурному тепер усе це (кольчуги, мечі, “онуки Сварога”, гімн Кобзона-Михалкова, Сєчін, Розенбаум, Валуєв і К° на трибунах тощо) виглядає після беззубої і бездарної поразки, якої завдав “русскому витязю” навіть не геній боксу, а просто добре тренований, спокійний і сильний професіонал. Як чудово було те, що Кличко не став грати в цю гру і вийшов під якийсь англомовний напівреп. І як дівчина одна, без оркестру, що гримів міддю, співала пророче: “...і покажем, що ми, браття, козацького роду”. І показали!”.

Загалом, адекватних коментарів у російському інтернет-просторі не бракує. Ось лише кілька.

“Я з Росії, вболівав за Кличка. Коли я чув це «Бий, Саня! Кінчай його, Саня!”, бажання, аби переміг Кличко, посилювалося... Кличко переміг, особливо не витрачаючи сили. Тому він чемпіон і зірка боксу”.

«Люблю свою країну (саме країну), поважаю Україну. Але підсвідомо бажав перемоги Кличку. Бо ненавиджу слухати після нашої чергової перемоги (можливо, купленої) «поцреатические» крики і гасла типу «Роисся — вперде!!!»...

І, нарешті, своєрідний підсумок від російського телеведучого Отара Кушанашвілі: “Стверджуєте, що є Супердержавою? Знайдіть хоча би достойного боксера! Ми одержали щигля по носі. Не треба глумитися над українцями, називаючи їх хохлами. Коли ви приписуєте бою політичний підтекст, то будьте готові до того, що вас просто поб’ють”.

P.S. Бій Кличко-Повєткін інтернет-гумористи активно ілюструють веселими “фотожабами”. Деякі з них дивітьсяу фоторепортажі