Салюти у день жалоби

До редакції стурбовано задзвонив 75-річний львівянин Іларіон Лаврентійович Старанко. Не міг стримати свого обурення і душевного болю, тож вирішив поділитися ними з журналістами. Розповів про святотатство, про наругу над пам'яттю тих, кого з нами уже немає...


Пан ІВАН нагадав, що державні стяги у Львові у минулу суботу, 27 липня, було приспущено у зв’язку із 11-ю річницею Скнилівської трагедії. Тоді, у 2002-му, на летовищі у Львові під час демонстраційних польотів унаслідок падіння літака СУ-27 загинуло 78 людей, зокрема 28 дітей. Ще 250 отримали тяжкі каліцтва. Світ такого «параду» не пам’ятає. Вшановуючи жертв цього нещастя, львів’яни намагаються не проводити у цей день жодних свят. Дехто навіть переносить весілля…

Однак, за словами пана Іларіона, увечері 27 липня, близько 22 години, над Львовом у районі Цитаделі спалахнули недоречні у цей день феєрверки. На думку нашого читача, у такий спосіб місцеві «комуняки» вирішили відзначити чергову річницю визволення Львова радянськими військами. Мітинги з цієї нагоди суди заборонили — щоб не провокувати фізичного протистояння між різними політичними силами. Тож, видно, шанувальники радянських традицій вирішили на цю заборону відповісти салютами…

— Я обурений такою неповагою до пам’яті загиблих на летовищі, — каже пенсіонер. — Сам ледь не став жертвою цієї трагедії. Планував разом з онуком подивитися це «авіаційне свято», але щось мене стримало від екскурсії туди… Хотілося би подивитися в очі тим, хто цими салютами роз’ятрив рани родичів загиблих…

Ми не знаємо, хто надумав «гахати» у скорботному Львові. Зрештою, не має значення, хто ці люди: «затяті комуняки», нерозсудливі молодики чи захмеліла компанія якогось зарозумілого бонзи. Милосердя і такт має жити у серці кожного християнина. Навіть якщо приватна радість розпирає груди.