«Кохання» і кращі ролі року

Про ЦЕЙ ФІЛЬМ майже неможливо розповісти, його варто подивитись.

Фільм про кохання у самому фіналі, коли усе залишається позаду, окрім найголовнішого, що більше за любов.

Сценарій до фільму «Кохання» написав австрійський режисер Міхаель Ханеке і запросив на головні ролі акторів, які вважали свою кар’єру вже завершеною — Жана-Луї Трентіньяна та Емануель Ріва (французька актриса, яку багато хто пам’ятає за фільмом «Хіросіма, любов моя» — Ред.). 82-річний Трентіньян розповів в одному з інтерв’ю: «Коли Міхаель приніс сценарій, він сказав, що писав його тільки для мене та Емануель. Він так завжди робить і, якщо актор чи актриса відмовляються, просто не знімає, чекає згоди. Я тоді перебував у жахливому стані, у глибокій депресії. Через загибель моєї доньки Марі. Кілька місяців не міг розмовляти. Хотів вчинити самогубство. Ніщо не могло порівнятись з моїм болем». Але врешті-решт і Трентіньян, і Емануель Ріва погодились працювати у фільмі.

«Старість — гадість», — сказала колись одна знайома похилого віку. Вона мала право так говорити, вона була добре «у темі». Як це паризьке подружжя, що опинилось перед останньою рискою у своєму житті. Чоловік підтримує напівпаралізовану дружину, і це нагадує останній в їхньому житті танець. Її рука — на його плечі, його рука — на талії дружини. «На мості в Авіньйоні усі танцюють…». Він наспівуватиме їй слова цієї пісні, заохочуватиме співати разом з ним, коли вона вже не зможе говорити.

Спостерігаючи за стосунками двох людей на екрані, попри все відзначатимеш краєм ока і спеціальний матрац на механіці, і легкий візочок з ручним управлінням, і пластмасове крісло у ванну, і фінансові можливості двох людей похилого віку, які можуть дозволити собі дістати гаманець і подати доглядальниці вісімсот євро… Попри все найважливіше, звертаєш увагу й на такі деталі, викреслені з життя більшості наших самотніх старих. Ті зауваги проходять гіркою ноткою десь на другому плані, адже головне у фільмі — стосунки двох людей, яких вже ніхто так не зрозуміє і так не підтримає, як вони самі себе. «Це сумно і принизливо, щоб її бачили у такому стані», — каже батько дорослій доньці про свою дружину. І донька охоче приймає ці пояснення, у кожного свої будні… У її батьків життя, пройшовши повне коло, повертається туди, з чого починалося. «Анно, ти з’їла лише три ложки!», вода з горнятка-поїльничка і намагання зрозуміти по очах.

Цей фільм, думаю, має свою вікову спрямованість. Його варто дивитись перш за все молодим і тим, у кого ще багато чого попереду. Це моє найсильніше кіновраження останніх місяців, а надто — від гри двох акторів. Обидва вважають, що більше вони у кіно не зніматимуться, на цьому, мовляв, справді крапка… У акторському списку Трентіньяна — чимало зіркових ролей, але відтепер, коли чутиму це ім’я, згадуватиму перш за все його героя у плетеній домашній кофтині… У кар’єрі Емануель Ріва саме ця роль — найкраща. Зіграла вона її на дев’ятому десятку. Минулої неділі актрисі виповнилось 86.

Фільм було номіновано на «Оскар» у кількох номінаціях. Він став переможцем як «Кращий фільм іноземною мовою». Минулої п’ятниці «Кохання» Міхаеля Ханеке отримало у Парижі п’ять статуеток премії «Сезар» — «кращий фільм», «кращий режисер», «кращий сценарій» та «краща жіноча» і «краща чоловіча» ролі. А перед тим фільм нагородили Золотою пальмовою гілкою 65-го Каннського фестивалю за кращу режисуру. Національна спілка кінокритиків США визнали Емануель Ріва кращою актрисою року…