Щоб Об’єднана опозиція не перетворилася у роз’єднану...

Депутат від «Батьківщини» Олександр Бригинець буде вимагати відставки В’ячеслава Кириленка з посади заступника голови фракції.


Про це він написав на своїй сторінці у Facebook. «Розшарування у фракції «Батьківщина» почалося. Раніше у нас були члени ВО «Батьківщина», безпартійні (приміром, я) та Микола Катеринчук (Європейська партія). Тепер ситуація міняється — В’ячеслав Кириленко, Ксенія Ляпіна, Іван Стойко та Олег Медуниця відновили своє членство в політичній партії «За Україну». Це ускладнює ситуацію в середині фракції і опозиції. До того ж для партії, що представлена в Раді лише чотирма депутатами, посада заступника голови фракції невиправдана», — написав Бригинець. «Дивний цей Бригинець: ніяк не змириться, що не його обрали головою Комітету з питань культури. З режимом треба боротися, а не один з одним, друже!» — відповів йому через соцмережу В’ячеслав Кириленко.

А за кілька днів до цієї словесної перестрілки претензії лідерам опозиційної фракції висловив Анатолій Гриценко. Причому також публічно, через провладну газету “2000”. В інтерв’ю цьому тижневику Анатолій Гриценко висловив сумніви щодо ймовірності створення єдиної опозиційної партії (до чого закликала Юлія Тимошенко). За його словами, перш ніж ставити питання про одну партію, потрібно «створити атмосферу взаємної довіри та підтримки, довести не закликами, а справами, що разом працювати комфортніше і ефективніше». «Чи далеко ми просунулися по цьому шляху? Ні. А після виборів, навпаки, скоріше пішли відцентрові рухи», — каже Гриценко. Не подобаються йому і дії керівників фракції. «Яценюк з Турчиновим вирішують удвох, ні з ким особливо не радячись. Не тільки думка чи пропозиції Гриценка, а й Тарасюка, Катеринчука, Соболєва, Гримчака та інших так само не затребувані. З ключових питань і думка Юлії Тимошенко ігнорується або взагалі замовчується, приховується», — обурюється депутат. А далі Гриценко взагалі, як кажуть, пустився берега: висловив думку, що у фракції «Батьківщина» «чоловік з 20-25 дуже сильно переживають і абсолютно щиро підтримують Юлію Тимошенко, вони стовідсотково хотіли б, щоб Юля вийшла на свободу. Решта швидше імітують боротьбу за її визволення. Включаючи і керівництво фракції, і партії». І це при тому, що сам Анатолій Степанович був серед тих 24-х нардепів з фракції “Батьківщина”, які не голосували (чи були відсутні) за декриміналізацію “статті Тимошенко”.

А минулої неділі в ефірі Львівського телеканалу Олесь Доній, який, до речі, також не голосував за декриміналізацію “статті Тимошенко”, дорікає Сергію Власенкові, що лідери опозиції недостатньо дієві у прагненні звільнити Юлію Володимирівну...

Як на мене, деякі політики не можуть собі дати ради зі своїми амбіціями. Публічно критикуючи своїх соратників, по суті, виносячи сміття з хати, вони свідомо чи, сподіваюся, несвідомо грають на руку політичним опонентам, тобто Партії регіонів. Впевнена, що на першому-ліпшому ток-шоу якийсь Чечетов чи Олійник обов’язково скористається оцими пасами від Гриценка, Бригінця чи Донія, аби зайвий раз “копнути” опозицію. Мовляв, що ви нас критикуєте, спочатку між собою розберіться, у себе в фракції наведіть лад. Невже оці дрібні чи, радше, дріб’язкові внутрішні тертя варті того, аби виносити їх у публічну площину — аби тішились вороги? Чи хтось в такий спосіб просто хоче заробляти собі додаткові політичні дивіденди, вести власну гру, піаритись, що він, мовляв, найбільший і найправильніший опозиціонер. Бо владу критикують усі опозиційні політики, це вже нікого не дивує і не справляє враження, а ось критикувати опозиціонерів — це помітно і круто! Як кажуть, бий своїх, щоб чужі боялися...

Ось тільки забувають суперопозиційні діячі, що виборець менш за все хоче вдаватися у їхні внутрішні “розбірки”, він прагне єдності, бо знає, що лише у єдності сила. Зрештою, виборець голосував за Об’єднану опозицію, яка обіцяла боротися не один з одним, а єдиним кулаком з владою. Не давайте підстави дотепникам перейменовувати Об’єднану опозицію у роз’єднану...