Хто замовляв виборчий фальсифікат?

Коли ПРОПРЕЗИДЕНТСЬКА “регіональна” більшість у Верховній Раді рік тому (у листопаді 2011-го) змінила виборчий закон, повернувши сумнозвісну “мажоритарку”, усі мислячі люди розуміли, що на виборах слід чекати масштабних фальсифікацій.


Саме мажоритарний складник виборчого процесу дає широкі можливості для спотворення волевиявлення виборців. Результати парламентських виборів лише красномовно це підтвердили. Якщо за партійним списком провладна Партія регіонів заледве (усіма правдами і неправдами) нашкребла 30 відсотків, то в мажоритарних округах може похвалитися значно переконливішими результатами — “регіонали” мають 113 парламентських крісел! Диспропорція вражає! Для порівняння, список Об’єднаної опозиції “Батьківщина” набрав 25,5 відсотка голосів. Натомість в мажоритарних округах вона зібрала значно скромніший, ніж “регіонали”, врожай — лише 39 переможців.

Всі розуміли, що на мажоритарках будуть робитися “дива”, на кришталево чесні вибори ніхто і не розраховував, але ж в усьому має бути межа! Те, що відбувалося під час підрахунку голосів на так званих проблемних округах, де перемоги “вигризали” собі такі одіозні персонажі української політики, як Засуха, Губський, Пилипишин та їм подібні, в голові не вкладається. Коли я переглядала скандальні кадри за участі “Беркута”, виникало відчуття сюрреалізму. Як ТАКЕ в принципі може відбуватися у країні, яка вважає себе цивілізованою і демократичною?! Чому це стало можливим після Помаранчевої революції, яка, здавалось би, мала зробити щеплення проти фальсифікацій? І найголовніше — хто за цю вакханалію буде відповідати?

В Україні за президентства Януковича вибудувано жорстку владну вертикаль. Відтак жодна дія в рамках цієї вертикалі не відбувається без санкції першої особи. А це означає, що глава держави не лише керує в ручному режимі країною та впливає на усі процеси у державі, а й несе за них персональну відповідальність. Більш як тиждень країну лихоманило від свавілля у скандальних округах, у виборців від нахабства фальсифікаторів волосся ставало дибки, а президент України як води в рот набрав. Ніби нічого надзвичайного не сталося... Про що це може свідчити? Можливо, процеси в проблемних округах стихійно вийшли за межі дозволених з гори рамок, і влада розгубилася та не знала, як діяти в позаштатній ситуації? Це, як на мене, малоймовірно. Радше, всі ці скандальні речі робилися з мовчазної згоди президента, який позірно самоусунувся від цих ганебних явищ. Припускаю, що президенту доповіли, мовляв, в деяких округах є шанс поборотися за перемогу “своїх” кандидатів. Але без скандалу не обійдеться. На що “гарант Конституції”, вочевидь, дав схвальну відмашку. Зрештою, для країни, де вже понад рік за ґратами сидять політичні в’язні, на скандал більше чи скандал менше, великої ролі не грає...

Але рано чи пізно постане питання відповідальності. Розуміють це і нинішні керманичі держави. Хоча донині їм це не раз сходило з рук... Про всяк випадок перестраховуються. Недаремно генеральний прокурор Віктор Пшонка вже кілька днів поспіль розповідає про порушення кримінальних справ щодо фальсифікаторів на виборах. Вчора, наприклад, заявив, що у країні відкрито 86 кримінальних справ, які стосуються порушень на виборах. В перелік цих справ потрапив і горезвісний київський округ №223, де, згідно з даними на сайті ЦВК, переміг самовисуванець Віктор Пилипишин, однак опозиція доводить, що правдивий переможець — кандидат від «Свободи» Юрій Левченко.

Схоже, влада знову переведе стрілки на виконавців, які, зрозуміло, не з власної волі і не заради власних інтересів займалися фальсифікаціями на виборчих дільницях. А замовники цих зухвалих злочинів вкотре вийдуть сухими з води... Можливо, навіть на якомусь з резонансних округів покарають голову чи членів виборчих комісій, але зроблять це як відчіпне, такий собі показовий виступ. І все забудеться до наступних виборів. Бо більшість злісних махінаторів обійшлися легким переляком...