«Серед цих людей важко вибрати кращих, бо вони усі - найкращі!»

Два роки тому я познайомилася з прекрасними і водночас особливими людьми. Прекрасними, бо вони дуже позитивні, хоча й «бачать» світ по-іншому, не скиглять через дрібниці і не перетворюють дрібні проблеми на «Всесвітній потоп». А особливими, бо ці люди усі події сприймають серцем, а їхніми очима зазвичай є руки. Ці люди — члени Товариства незрячих, яким 12 років опікується і дбає про кожного його незмінний керівник — голова правління Львів­ської обласної організа­ції УТОС Любов Кукуруза.

У червні Товариству незрячих виповнилося 90 років. Ще два роки тому пані Люба мала багато планів стосовно проведення ювілейного свята. Але повномасштабне вторгнення росії в Україну поставило крапку не на одному святкуванні. Тож, враховуючи ситуацію, яка є зараз в Україні, провести великий фестиваль авторської пісні і поезії, про який мріяли, не вдалося. Бо до війни на різноманітні фестивалі збирали навіть і 80 учасників.

Ми повністю не відмовилися від ідеї проведення фестивалю авторської пісні і поезії, — каже Любов Кукуруза. — Ті, хто могли приїхати з різних районів області, сьогодні вже тут, і участь у фестивалі візьмуть 18 осіб. Це незрячі люди, які співають власні пісні, або пишуть вірші. Цей захід ми приурочили до 90-ї річниці створення нашого товариства. Це не конкурс, а лише фестиваль, бо, насправді, дуже складно серед цих людей вибирати кращих, адже вони усі для мене найкращі.

— Чи отримають учасники дипломи і подарунки?

—  Ми вирішили дипломів не вручати. Маємо подарунки від обласної організації Червоного хреста, а також солодкі подарунки від наших партнерів. Усі учасники відчують свято. Бо для них зібратися в одному товаристві - це вже свято. Це люди, які дуже гостро відчувають свою національну ідентичність, це люди, які творять і які хочуть показати свою творчість, поділитися своїми досягненнями. Але це настільки щиро, що ми не можемо їх ділити на «переможців» і «переможених». Вони тут усі рівні! І усі найкращі!

Поки учасники фестивалю займали місця у бібліотеці, мою увагу привернули роботи з бісеру, плетені на спицях і гачком вироби та м’які іграшки. За словами Любові Кукурузи, це все роботи членів товариства незрячих. А поруч, на стіні, картини. Спочатку я подумала, що їх намалював і подарував організації якийсь відомий митець. За словами пані Любові, їх створив незрячий художник Юрій Ломов — інвалід ІІ групи по зору, учасник багатьох міжнародних художніх виставок та призер Всеукраїнського (відкритого) фестивалю творчості інвалідів «Неспокій серця».

Фестиваль авторської пісні і поезії після вступного слова Любові Кукурузи відкрив незрячий з дитинства хлопець з Мостиськ Роман Строгуш. Зізнаюся, від виконання цієї пісні - про Україну, синів-героїв у мене навернулися сльози…

Вірш, присвячений захисникам Батьківщини, прочитала Оксана Каплан, поезію «Втомилась плакати земля…» прочитала Люба Кузнєцова.

Чудову музичну композицію на власні вірші створив Ярослав Баран. З Дроговижа на фестиваль приїхала і Галина Цюра. Галина давно пише вірші, і торік вийшла її перша поетична збірка.

У довільному порядку учасники фестивалю розповідали власні вірші і співали пісень, які написали спеціально до цього свята. Вони насолоджувалися творчістю своїх друзів, підтримували одне одного і, звісно, жартували…

P.S.

Захід провели у рамках фінансової підтримки громадських об'єднань, наданих департаментом соціального захисту ЛОДА.