«На уроках до дошки не викликають»

«У США живу четвертий рік. Перший з них мешкала із сім’єю в Арізоні, тепер — в Чикаго, — розповіла “ВЗ” сімнадцятирічна Христина Стеців. — У Львові завершувала навчання у сьомому класі Лінгвістичної гімназії, тож в американську школу пішла до наступного восьмого класу. Жодних вступних тестів не здавала, екзаменів не проходила, просто у серпні пішла до нової школи. Рівень англійської у мене був досить непоганий, однак на початках було важко звикнути до того, що розумію не все. Вже наприкінці навчального року англійську вивчила добре, тож це відчуття зникло. Загалом, навіть якщо б приїхала з поганим рівнем англійської, у школах існують спеціальні класи, які допомагають підтягнутися. Я ж навчалася на рівні з американцями...

Навчання у восьмому класі середньої школи було дуже легким, не до порівняння з українською навантаженістю. Якщо в Україні вивчала б двадцять предметів, то в США — шість-сім. Це — математика, англійська мова, науки (об’єднані біологія, фізика, хімія), історично-географічний напрям, фізкультура та малювання. Кожен день були одній й ті ж уроки. Загалом у школі проводила близько семи годин. Що цікаво, один предмет міг тривати годину-півтори-дві... Класи у середній школі заповнені, як і в Україні — близько тридцяти учнів. Загалом, за той рік навчання знайшла багато друзів, тож сумно було переїжджати до Чикаго».

У Чикаго дівчина почала навчатися у дев’ятому класі так званої вищої школи. На відміну від середньої, тут поняття класу як одиниці немає. На кожному уроці учень зустрічається з новими людьми — хто які предмети вибрав. І якщо у дев’ятому класі більшість предметів є обов’язковими, то у десятому-дванадцятому — на вибір. Однак математика й англійська і надалі залишаються обов’язковими. Обирати можна журналістику, психологію, різні рівні біології, іноземні мови. Часто десятикласники можуть навчатися в одному класі з того чи іншого предмета з... дванадцятикласниками.

Навчальний день у вищій школі триває близько восьми годин. Один із уроків... ланч. У США нема 15-20 хвилин перерви поміж уроками, а лише чотирихвилинні. Цього часу вистачає лише на те, щоб перейти з одного класу в інший. Однак близько години відводять на той же ланч. Яким “уроком” він буде — другим, третім чи четвертим — учень дізнається лише після того, як отримає розклад.

Для підручників та інших особистих речей у школі є спеціальні шафки. Часто учні ділять їх у спільному користуванні з сусідом чи й двома. Купують замок і обирають “код доступу”.

“У школу дітей віддають з п’ятирічного віку, — пояснила Христина. — Це наче аналог української підготовчої групи, навчання перед першим класом, тільки ходити туди треба обов’язково. Далі — молодша, середня і вища школа. Загалом американці завершують навчання у школі у вісімнадцять років.

Що стосується домашніх завдань, то буває по-різному. До прикладу, в дев’ятому класі їх у мене майже не було, а в одинадцятому більш ніж достатньо.

У школі є не лише охорона, а й металодетектори. Прогуляти уроки майже нереально. Охоронці ходять коридорами, і пройти непоміченим дуже важко. Окрім того, якщо тебе не було на трьох уроках підряд, вчителі телефонують до батьків і з’ясовують причину. Щоуроку вчителі перевіряють присутніх, а потім на шкільному сайті виставляють статистику відві­дувань, яку, звичайно ж, бачать дорослі. Якщо щось серйозне, батьки пишуть записку або ж показуємо довідку від лікаря.

У США діти не прибирають класів після уроків, як в Украї­ні. На уроках не викликають до дошки, вчителі запитують “з місця”. Якщо чогось не знаєш, поганої оцінки не поставлять. Рівень знань визначають тести та контрольні. Українська п’ятірка, чи краще сказати 12 балів, еквівалентні американській літері А, четвірка — B, трійка — С, незадовільно — D.

Класи виглядають по-різному. Є такі, у яких парти розраховані на одну людину, є на дві, а є й такі, що розставлені колом чи півколом”.

Аналогом українського ЗНО у США є ACT, у деяких штатах SAT (збірні тестування з англійської, математики, читання та науки). Тільки пишуть їх не у випускному дванадцятому (він більше присвячений ознайомленню з потенційними університетами), а в кінці одинадцятого класу. На їх написання, у сумі, відводять чотири години, однак на кожен предмет час різний. До прикладу, на математику — годину, на читання — тридцять п’ять хвилин. Між кожним тестом кілька хвилин перерви. Максимальний збірний бал — 36. В середньому не більш як 5% випускників отримує максимум. Для того, щоб позмагатися за вступ до Гарвардського, Прінстонського чи Єльського університетів, випускникам варто написати тести не менше, аніж на тридцять балів. Для тих, хто планує вступити в університети Іллінойса, Чикаго, потрібно мати не менш як 24 бали за ACT. Для вступу до локальніших університетів, які здебільшого функціонують за міські гроші, підійде і 17-18 балів. Однак не лише бальна успішність потрібна при вступі. Важливими показниками є оцінки у школі та соціальна і громадська активність учня — спортивні команди, дискусійні гуртки, клуби за інтересами, шкільна рада... До прикладу, Христина торік була репортером щомісячної безкоштовної шкільної газети, тепер її підвищили до редактора. Також дівчина була членом футбольної команди.

“Планую обрати психологію, — продовжує розмову дівчина. — Роздумувала і над журналістикою, однак нині ця галузь не на піку. Люди практично перестали читати газети, більшість інформації черпають з Інтернету. Та й зарплати у журналістів невеликі... Знайома кілька років пропрацювала журналістом, а потім звільнилася, бо було невигідно. Психологія ж відкриває широке поле для діяльності, це стабільніша професія. Водночас на цьому ринку є суттєва конкуренція”.

Стипендіальні програми можуть бути шкільного, університеського, загальнонаціонального рівня, — їх отримує багато молодих людей. Однак часто стипендії не покривають повну вартість навчання в університетах. Тож молоді люди нерідко беруть так звані студентські позики. У медичних школах, де вартість навчання є найдорожчою, а терміни найдовшими — близько восьми років, після завершення навчання за плечима молодих людей не лише багаж знань, а й кредитний тягар, що може сягати і понад триста тисяч доларів. Не завжди і за сім-вісім років ці гроші повернеш. Якщо у родини невеликий дохід, потрібно заповнити відповідні документи та можна розраховувати на соціальні пільги від держави на навчання. Загалом після чотирирічного навчання в університетах молоді люди отримують вищу освіту та ступінь бакалавра.