Бахайські сади – восьме диво світу

Якщо «висячих садів Семіраміди» вже не можна побачити на власні очі, то Бахайські сади у Хайфі — доступні. Вони розташовані на схилі гори Кармель. Красиві й симетричні з усіх боків, вони є Всесвітнім центром та місцем паломництва прибічників бахаїзму, однієї з наймолодших світових релігій. Це місце, яке в жодному разі не можна пропустити, подорожуючи Ізраїлем.

Угору садами піднімаються тільки бахаї

Приїхавши до Хайфи, відразу ж замилуєшся її краєвидами. Скрізь зелені газони, оази квітів, що створюють в індустріальному місті красивий контраст. Хайфа є найбільшим портом Ізраїлю. За різними версіями, назва міста походить від івритського «хоф яфе» — «гарний берег», або ж арамейського «хаффа» — просто «берег», чи кореня івритського слова «хапа», що означає «прикривати». Гора Кармель, на схилах якої розкинулося місто, прикриває його від вітрів та зимових штормів.

Головною «родзинкою» Хайфи є сучасне восьме диво світу — Бахайські сади. Дістатися до садів найкраще з Тель-Авіва — автобусом, таксі, поїздом. Ми подорожували екскурсійним бусом, маршрут якого дав змогу оглянути околиці міста та під’їхати близько до воріт садів. Гід порадив прихопити капелюшок та воду, адже сонце того дня пекло нещадно. Коли ми вийшли з автобуса, повіяв легенький морський вітерець. Відразу за ворітьми по колу спускалися тераси, здалеку виблискував купол усипальниці та порт. Територія парку є приватною власністю, тому доступ сюди обмежений, тільки для організованих груп з гідом. На огляд було відведено обмаль часу, а охочих дуже багато. Тут може перебувати лише одна екскурсія, щоб не було «заторів» та була можливість наглядати за туристами.

Усього сади мають дев’ятнадцять терас, які сходяться біля усипальні одного із засновників бахайської релігії — Баба. “Туристам дозволено лише спускатися терасами, адже підніматися сходами можуть тільки бахаї”, — розповідає гід.

Над чистотою парку трудяться 100 садівників

Урочисте відкриття Бахайських садів відбулося у 2001 році. Автором розкішних садових терас є Фариборз Сахба. Протяжність всього саду — один кілометр. Всі тераси прикрашені квітковими клумбами, кипарисами, пальмами, апельсиновими деревами. Води, щоб сади були пишними та буйними, потрібно чимало. Використовують воду дуже економно: вона стікає по жолобках, потім фільтрується і знову подається нагору. Спуск терасами відбувається зручними кам’яними сходами.

«На створення дива було витрачено близько 250 мільйонів доларів і пішло 10 років, — розповідає екскурсовод. — Всі гроші були зібрані з добровільних пожертвувань бахаїв всього світу. На території Ізраїлю бахаї не живуть». Над чистотою та підтриманням парку в належному стані трудяться 100 садівників, 30 з них — представники бахайської віри, і працюють вони добровольцями, безкоштовно. Для них це велика честь, провести тиждень-другий, доглядаючи за садом. А от 70 інших — християни, мусульмани і друзи — працюють за наймом і отримують заробітну плату. На окремих терасах можна було спостерігати, як симетрично підстригають кущі та дерева. Садівники, переважно стоячи на драбинах, «одягали» на них металеві конусоподібні та круглі конструкції, за допомогою яких і досягається симетрія.

Символ бахаїзму — дев’ятикутна зірка

Спускаючись все нижче і нижче, з правого боку можна було помітити палац, дуже схожий на афінський Парфенон. «Кожні п’ять років переобирається Всесвітній Дім Справедливості, тому протягом двох тижнів Бахайські сади були зачинені, — розповідає гід. — Національні і Місцеві Духовні Збори проходять щороку”.

Релігія бахаїв — друга найпоширеніша релігія за кількістю країн, де живуть її послідовники (після християнства). «Бахаєм може стати будь-хто, тільки потрібно дотримуватися всіх правил релігії, — продовжував гід. — Головні теми вчення бахаїв — єдність Бога, релігій та людства».

Усипальницю Баба було побудовано ще 1953 року в центрі парку. Спроектував її видатний канадський архітектор Вільямо Саутерленд Максвелл. Верх храму має форму 40-метрового позолоченого купола. У будівлі 18 вікон — за числом учнів пророка. Ще здалеку можна було роздивитися гранітні колони, коринфські капітелі й величні арки. В середину храму можна потрапити з 9-ї до 12-ї години в усі дні, окрім середи. Навколо усипальниці немає лавок, адже перебувати на території довго не можна.

Символом бахайської віри є дев’ятикутна зірка, у вигляді якої і споруджена усипальниця засновника віри. Також використовується каліграфічне написання Найвеличнішого Імені у центрі або символ, що складається з двох зірок зі стилізованим словом Баба. Поблизу мавзолею можна побачити сад кактусів, де зібрано найрізноманітніші види цих тропічних рослин.

Щоб насолодитися всією красою парку, потрібно дочекатися, коли стемніє. Тоді тут загоряються тисячі ліхтариків, через що Бахайські сади стають схожі на величезний сяючий оксамит. Тут ніколи не має бути темно.

Довідка «ВЗ»

День відпочинку бахаїв — середа (щоб не плутати з іншими релігіями: п’ятниця для мусульман, субота — для іудеїв, неділя — для християн). У бахаїв є також свій календар, який складається з 19 місяців по 19 днів у кожному.