Передплата 2024 ВЗ

Круті хлопці з військового ліцею імені Героїв Крут!

Сьогодні вони добре вчаться, вишколюють себе, віршують, співають, танцюють — а завтра добре захищатимуть Україну

Випускник ліцею, Герой України підполковник Богдан Дронов вручає «мотиваційний» прапор нинішнім крутянам. Фото пресслужби Львівської обласної ради
Випускник ліцею, Герой України підполковник Богдан Дронов вручає «мотиваційний» прапор нинішнім крутянам. Фото пресслужби Львівської обласної ради

Щороку 29 січня в Україні згадують подвиг кількох сотень студентів, які ціною власного життя спинили у 1918-му під Крутами кількатисячні загони більшовицької армії, що перлася до Києва. 29 січня — знаковий день і для вихованців та викладачів Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, бо він носить ім'я Героїв Крут. Українська юнь, яка здобуває військовий фах у цьому закладі, шанує традиції і примножує славу своїх попередників — між ними немовби прокладено місток спадкоємності. І це не просто слова. Тисячі сучасних крутянців зі зброєю в руках захищають державу проти того ж ворога, що і 106 років тому. 87 з них полягли у боротьбі за Україну. Полеглим і сущим вихованцям віддали данину поваги під час Дня ліцею.

І 10 тисяч гривень від мера — «на каву»

…До урочистостей з наго­ди пам’ятної події залишаєть­ся декілька хвилин. У фоє акто­вої зали допитливі ліцеїсти роєм обступили колишніх випускни­ків, на грудях яких бойові наго­роди, — розпитують про службу, про війну. Її учасники обіймають побратимів, викладачів. У деко­го з гостей шрами на обличчі, дехто з фронтовиків спирається на палицю, у декого на нозі по­рипує протез. У цьому гурті ви­різняється кілька юнаків у ком­бінезонах льотчиків — колишні крутяни б’ють окупанта не тіль­ки на суші, на морі, а й у небі. Такі молоді, але такі вже дорос­лі. Велике військове братство…

— Ми пишаємося нашими ви­хованцями, серед яких шість Ге­роїв України. Більше двохсот випускників відзначено висо­кими державними нагородами, — каже начальник ліцею пол­ковник Юрій Гусар. — Чима­ло бойових посад у сьогодніш­ній війні - від командира взводу до командира бригади — обіймають випускники-крутяни. Не буде перебільшенням сказати, що вони — кістяк українського війська.

Хвилиною мовчання присут­ні вшановують пам’ять полеглих крутян. Під звуки метронома на екрані спливають імена сержан­тів, офіцерів — випускників ліцею, які полягли у боях за Україну.

Вшанувати майбутніх захис­ників України та їхніх настав­ників прийшли представники Львівської обласної військової адміністрації, обласної ради, міський голова Львова. Дипло­мами відзначали як ліцеїстів, їх­ніх викладачів, так і технічний персонал, зокрема водія і ку­харя — всі роблять одну справу. Зал вибухнув громом оплесків, коли оголосили ім'я вчитель­ки фізики Ірини Хоми — видно, цей предмет у хлопців на осо­бливому рахунку. Вручаючи му­ніципальні подяки, Андрій Садо­вий зазначив, що мерія передає нагородженим ще й по 10 тисяч гривень — «на каву»…

До глибини душі присутніх пройняла та частина урочис­тостей, коли бойові команди­ри, як естафету, передавали нинішнім крутянам «мотива­ційні» прапори. А потім були ві­тання від фронтовиків, у тому числі заочні - приїхати на свя­то не відпускає війна. Врізали­ся у пам’ять слова випускни­ка 2012 року, а нині командира 1-го окремого механізовано­го батальйону «Вовки Да Вінчі» 67 ОМБр майора Юрія Капустя­ка, який був найближчим дру­гом легендарного Дмитра Ко­цюбайла: «Військові є серцем та імунною системою нації».

А як забути відеопослання з Каунаса, в якому литовські військові ліцеїсти тепло вітали своїх українських ровесників — і робили це по-українськи. При цьому цитували Великого Коб­заря: «Борітеся — поборете!».

На акордеоні награвав акорди гурту «АББА»

Наскільки крутими є крутя­ни, ми вкотре переконалися, коли вони почали демонструва­ти на сцені артистичні здібності. Хлопці декламували свої вірші й співали власні пісні, граціозно танцювали святковий вальс і за­пальний «Аркан». Грали на сур­мах мелодії стрілецьких пісень, на гітарах — щемливий романс, на акордеоні - хіт знаменито­го шведського гурту «АББА», на сопілці - запальну «Гей, соко­ли!», на фортепіано — авторську інструментальну композицію. А ще була гумористична сценка. І сучасний патріотичний реп, в якому згадували про ЗСУ, куди обіцяла незабаром дружно вли­тися нинішня крутянська братія.

Запальний «Аркан» у виконанні майбутніх воїнів зала сприймала «на ура». Фото Мирослава Пархомика.
Запальний «Аркан» у виконанні майбутніх воїнів зала сприймала «на ура». Фото Мирослава Пархомика.

У той момент мені ще раз по­думалося про зв’язок поколінь: такими ж талановитими, сповне­ними патріотичних почуттів, муж­німи і романтичними, як оці львів­ські ліцеїсти, були століття тому й ті київські студенти, які під Крута­ми прийняли нерівний бій з мос­ковськими ординцями. Цвіт нації, що колись осипався, був окро­плений кров’ю, немовби знову розцвів перед нашими очима…

Колишні і нинішні ліцеїсти із викладачем географії Галиною Бенюк. Фото Нікіти Аллерова, сина загиблого Героя України Владислава Аллерова.
Колишні і нинішні ліцеїсти із викладачем географії Галиною Бенюк. Фото Нікіти Аллерова, сина загиблого Героя України Владислава Аллерова.

Вчиться захищати Україну — щоб помститися за полеглого батька

У кулуарах свята ми поспілку­валися з ліцеїстами-крутянами різних поколінь. Один з наших співрозмовників — Герой Укра­їни підполковник Богдан Дро­нов. Найвищу нагороду держа­ви він отримав 2022-го за бої під Світличним і Новоатошків­кою на Луганщині. Незважаючи на те, що противник тоді пере­важав українські сили у десять разів, підрозділу Дронова вда­лося успішно виконати бойове завдання і максимально зберег­ти особовий склад.

— Я відчуваю гордість за те, що навчався у стінах цього лі­цею, — каже офіцер. — Тут про­йшло моє становлення, тут я визначився зі своїм життєвим вибором. Нинішні ліцеїсти ста­ють схожими на справжніх чоло­віків. Дорослими вони стануть згодом, коли усвідомлять, яку місію їм належить виконувати.

Олег Хомин зі села Рудників на Стрийщині навчається нині в Одеській військовій академії, буде десантником. Але перші свої життєві університети прой­шов у ліцеї ім. Героїв Крут.

— Тут я отримав велику підго­товчу базу, велику впевненість у собі, наснагу, — каже юнак. — Об­рати військовий фах допоміг мій дідусь Геннадій Стасюк. При­кладом для мене став і коман­дир моєї роти у ліцеї, колишній десантник. Я поставив собі за мету стати таким же, як він, бути в елітному роді військ Збройних сил.

Коли Олег дізнався, що че­рез кілька хвилин ми збираємо­ся у лікарню, щоб провідати по­раненого на фронті колишнього випускника ліцею ім. Героїв Крут і Одеської військової академії Богдана Куша, то сказав:

— Низький уклін цьому воїнові й подяка за захист нашої країни! Бажаю, щоб він якомога швид­ше одужав, щоб на своїх ногах прийшов додому. Нехай все, що пережив, забудеться як страш­ний сон. Бажаю Богданові і всім нам Перемоги!

А цей хлопчина, що ще кіль­ка хвилин тому на сцені «виши­вав» на домашній гітарі, — Бог­дан Яковенко з міста Сіверська на Донеччині, яке за 5−7 км від лінії фронту.

— Чому вирішив стати військо­вим? 6 квітня 2022 року у Попас­ній, де тоді було справжнє пекло, загинув мій батько. Я не міг ди­витися, як вбивають моїх рідних, друзів, як обстрілюють мій дім. Днями отримав фото свого бу­динку — замість нього залишило­ся дві стіни. Не вважав за можли­ве спокійно спостерігати за тим, що відбувається, — вирішив піти захищати свою країну. Дуже хо­четься якнайшвидше побачити вільну Донеччину…

Рідні Богдана, його мама і брат, теж зараз мешкають у Львові, хочуть мати власне жит­ло. Але придбати його ніяк не вдається — коштів, які отримали після загибелі чоловіка/батька, не вистачає навіть на одну кім­нату.

У ліцеї брати Андрій, Матвій. Прийде ще й менший — Веремій?

На День ліцею у цей навчаль­ний заклад завітали чимало ро­дичів майбутніх воїнів. Зверну­ли увагу на поважну, пенсійного віку пані, яка із затамованим по­дихом спостерігала за дійством. Знайомимося: Стефанія Ми­хайлівна Галущак, 85 років. У ліцеї вчаться два її правнуки — Андрій та Матвій. Вибір нащад­ків пояснила нам так:

— Ми всі - патріоти! Коли у 90-ті роки у Львові почалися перші демократичні мітинги, я, тодішня працівниця ательє, не пропустила жодного з них. На­вчила своїх онуків-правнуків ко­лядувати, співати стрілецькі, повстанські пісні. А тепер через ту війну всю ніч аж до ранку не можу заснути, переживаю. Кіно не дивлюся — слухаю новини про те, що робиться на фронті. Пишаюся своїми правнуками. Дуже добрі хлопці, душевні, ро­ботящі - на канікулах приїжджа­ли до мене у Кам’янка-Бузьку, допомагали по господарству…

Ліцеїст Андрій Галущак і його патріотична 85-річна бабуся. Фото автора.
Ліцеїст Андрій Галущак і його патріотична 85-річна бабуся. Фото автора.

Між братами крутиться не­посидючий Веремій, який ще навіть не ходить до школи. Але по тому, як приглядається до ліцейної обстановки, як йому подобається тутешня атмос­фера, ризикнемо спрогнозу­вати: років через «…надцять» і він принесе сюди свої доку­менти.

Розмовляємо з хлопцями, а мама ліцеїстів — Тетяна — зга­дує, як кільканадцять років тому у «Високому Замку» було надруковано статтю про її ви­шиті пелюшки для новонаро­дженого Андрійка. Патріотич­ні узори немовби перенеслися і на характер малюка — нині він здобуває військовий фах, щоб захищати Україну…

Компанія теперішніх і ко­лишніх ліцеїстів все не роз­ходиться — ніяк не можуть на­говоритися. Підходжу до полковника Юрія Гусара, ціка­вимося, чи немає у них про­блем із набором майбутніх во­їнів.

— У наш навчальний заклад і під час війни приходить значне поповнення — каже він. — Кон­курс — три абітурієнти на місце. Сподіваюся, цього року конку­ренція серед вступників буде ще більшою. Що приваблює їх? Молодий патріотичний дух, по­єднаний із бажанням стати на захист України. Ці юнаки одер­жимі жагою стати сильніши­ми. У нашому ліцеї навчають­ся представники всіх регіонів України. Хлопчина, який під час концерту декламував Шев­ченка, походить із Луганщини, юнак, що співав, — із Чернігів­щини. Є у нас і вихідці з Криму…

Ще одна деталька, яку ми ді­зналися із сайту ліцею: кіль­ка днів тут відбувався День від­чинених дверей. Подивитися на життя-буття майбутніх воїнів прийшли понад дві сотні гостей. Буде кому берегти Україну!

Схожі новини