«Побійтеся Бога! Чоловік вже на тамтому світі, а ви його у виборчу комісію записуєте»

Є і «забійніші» історії, достойні пера Стівена Кінга. Наприклад, про небіжчиків, котрих воскрешають для роботи у виборчих комісіях. Чи про клонів, яких «розчленовують» так, щоб одна рука рахувала бюлетені на одній дільниці, інша — на другій, а тулуб з ногами — на третій та четвертій (одні і ті ж кандидатури подають до виборчих комісій від різних кандидатів).

Коли соцмережами розі­йшлися пости про київ­ські та харківські квартири-«рукавички», в яких прописані по кількасот осіб, хтось сприй­няв це як фейк, а хтось насторо­жився: чи не для виборчих фаль­сифікацій, бува, «прописники» постаралися? У ЦВК проблем не бачать. Мовляв, ще попередни­ки зверталися по роз’яснення до відповідних органів, у тому числі — Державної міграційної служби, і там відповіли: в ано­мальному скупченні квартиран­тів на одній житлоплощі нічого протизаконного немає… Зали­шається дочекатися, що у день голосування зафіксують на діль­ницях з «безрозмірними» квар­тирами спостерігачі.

А ось переконливих (а не «для відчіпного») пояснень від Центрвиборчкому, чому для першого туру виборів із запасів на другий перекинули 263 тися­чі бюлетенів, так і не дочекали­ся. Може, у ЦВК потрапили се­кретні апокаліптичні прогнози про рекордно стрімке скоро­чення кількості населення між першим і другим туром прези­дентських перегонів?

Але навіть для тих, хто відій­шов у кращий світ, вибори не закінчуються. Непоодинокими залишаються факти, коли не­біжчики продовжують «жити» у списках виборців (навіть ті, які померли не за місяць-два, а задовго до виборів). А дея­кі навіть членами виборчкомів стають. Один з таких випад­ків зафіксували у Вишгороді (на Київщині). За інформацією Громадянської мережі «ОПО­РА», у 96-му виборчому окру­зі секретарем комісії призна­чили чоловіка, який… помер у листопаді 2017 року. Як таке взагалі могло статися, якщо, крім копії паспорта, кандида­ти у члени виборчкомів мають подати особисту заяву на зго­ду працювати у комісії? Питан­ня риторичне.

Знайомий, який працює в од­ній із ДВК, розповів, що з 18 чле­нів комісії сімох тут ще не бачили і не чули. Одні не відповідають на телефонні дзвінки, в інших вза­галі телефони у «відключці».

— А скільки людей відмови­лися працювати, — каже Олек­сій. — Дійшло до заміни, то така «каша» заварилася. Запропону­вали жіночку, якій під 70-ть. Го­лова телефонує їй і каже: «Тре­ба, аби ви документи привезли. Наша дільниця — там-то». А у відповідь: «Та де! Я так далеко не поїду». Була молода мама, в якої малюкові — місяць. Коли ді­зналася, що вона у комісії, зро­била великі очі. Казала, що по­годилася бути спостерігачем, та й то з умовою, що працюватиме лише до закриття дільниці, а на підрахунок голосів не залишить­ся. А тут їй телефонують з комі­сії і кажуть: «Як на підрахунок не залишитеся? Ви ж член комі­сії». Від такої несподіваної для неї пропозиції відмовилася. Тут знову «писулька» з прізвища­ми на заміну приходить. Навіть не знаю, де вони ті контакти бе­руть. Дивлюся: серед «списоч­ників» моя 19-річна сусідка, яка цього року лише вперше на ви­борах голосуватиме. Зустрівши її, кажу: «Потрібна копія паспор­та і твоя заява». А вона здивова­но: «Мене що — у списку вибор­ців немає?». Коли ж почула, що її до складу комісії запропону­вали, у шоці була. Вперше від мене про це почула. Але і це ще «квіточки». На одній зі сільських дільниць до комісії пропонува­ли чоловіка, який і на попередніх виборах працював. Хтось зі зна­йомих почув ім’я та прізвище і за голову схопився: «Побійтеся Бога, той чоловік вже на тамто­му світі!».

— А зі списками виборців що? — запитую в Олексія. — Мертвих душ багато?

— Є — і мертві душі, і небіжчики (навіть ті, які ще минулого року померли). Та й помилок — море: в іменах, прізвищах, адресах. Пішли розносити запрошен­ня на вибори, то такого надиви­лися! Приходимо у сім’ю, в якій батьки і дорослі діти за однією адресою прописані і живуть, а у списках — три різні адреси. Чи інший випадок: приносимо за­прошення за адресою, де бать­ко з донькою прописані. Чоло­вік читає і ошелешено запитує: «А хто така ця пані, що у запро­шенні вказана? У нас такої ніко­ли не було. І де запрошення на мою доньку?». А запрошення на доньку немає, бо й у списку ви­борців її чомусь немає.

Анекдот до теми

Дідусь приходить на ви­борчу дільницю і запитує:

— Можу я дізнатися, чи моя дружина проголосува­ла?

— Зараз подивимося… Так, проголосувала, ось її підпис у списку виборців. А що — ви разом не живете?

— Та ні. Вона п’ять років як померла, але щоразу голо­сувати приходить. А я ніяк не можу її застати.