В Україні ворожі сили хочуть розіграти антисемітську карту

У соціальних мережах, до яких прив’язана чи не кожна друга людина, з’явилася, блага, на перший погляд, «гуманітарна» ініціатива, від якої несе явно провокаційним душком. Мета її — політична, навіть геополітична, а мішенню є суверенна Україна. Навіть побіжний аналіз переконує, що і до цього замаскованого диверсійного проекту доклала рук Москва…

Такий собі пан-товариш Давид Ройтман (виходець з Одеси, живе в Єрусалимі, бізнес має у Росії) раптом глибо­ко перейнявся темою «розгулу антисемітизму» в Україні. Десь в якійсь підворітні у Південній Пальмірі сфотографував ксе­нофобський напис «Убий ж!!!» і закликає (увага!) «всіх євреїв України та всіх, хто їм співчуває», у прямому ефірі на Facebook ро­бити селфі на тлі таких закликів, позначати їх геолокацію і заки­дати все це в Інтернет.

Ройтман зізнається, що був вражений реакцією одеських євреїв, які радили не звертати уваги на таке хуліганство. Мов­ляв, якщо не писати про це, то воно забудеться.

Із напису якогось недоумка Ройтман робить далекосяжні висновки: мовляв, світ мовчав, коли у Німеччині зароджувався фашизм. Самі німці казали, що Гітлер — це жарт, що мудрий ні­мецький народ не потерпить такого лідера, його змете хви­ля народного невдоволення. Як наслідок, каже Ройтман, від рук нацистів загинуло 6 млн. євреїв.

А далі пан Ройтман пере­кидає місток в Україну. Каже, що в останні кілька років тут з’являється все більше анти­єврейських написів. Раніше на­чебто їх автори пропонували «очистити країну від жи…» — і ніх­то нібито не протестував. А те­пер з’явилися заклики «убивати жи…». Ройтман наголошує: якщо євреї мовчатимуть, то велика єврейська катастрофа 80-річної давності повториться…

Великою маніпуляцією назвав ідею «селфі із антисемітським закликом» відомий кримсько­татарський публіцист, право­захисник, борець із ксенофо­бією Айдер Муждабаєв. На його думку, тему антисемітизму в Україні розкручують на по­рожньому місці. Антисемітизм трапляється у нас на суто побу­товому рівні, державні інституції і маси його не підтримують. Та­ким проявам (як-от пляшка із за­палювальною сумішшю, кинута у синагогу, образливі написи на єврейському кладовищі) даєть­ся належна оцінка. Декілька груп провокаторів, які отримували за­мовлення із Росії, Служба безпе­ки України затримала. Поза тим, зазначає Муждабаєв, і далі не пе­реводяться сили, які намагають­ся показати світові, що в Україні є «системний антисемітизм, який переходить у фашизм».

— Одні люди малюють ксено­фобські гасла, інші їх фотогра­фують, тиражують і тим самим поширюють міф про тотальний антисемітизм в Україні, про те, що євреям страшно ходити по вулицях, — каже правозахисник. — Створюють імідж України як фашистської країни. Порівню­ють її з німецьким рейхом. Цим займаються частіше за все ті, хто не живе в Україні…

Посил явно розрахований не на українську аудиторію. Бо пе­реконати українців, що тут є за­грози для євреїв, доволі склад­но. Українські євреї не зовсім зрозуміли, про що каже цей пан Ройтман. Але я зрозумів. Йдеть­ся про рекламування України як держави, де заохочується роз­гул антисемітизму. Цю карту давно розігрують. Цим, зокре­ма, займаються у Криму про­кремлівські рабини, які мають окупаційні рабинати.

Маємо відверті маніпуляції, видумування, роздмухування — щоб цим скористалася росій­ська пропаганда. Йде імітація міжнаціонального розбрату, що створює ґрунт для різних російських провокацій. Майже упевнений: і ті, хто малює ці ан­тисемітські написи, і ті, хто про них розповідає, — приблизно одне і те ж коло. Я цей зв’язок вловлюю. Прошу всіх, хто мене чує-читає, не брати участі у по­дібних піар-акціях в інтересах російської пропаганди. У нас одна країна — і в українців, і у кримських татар, і у євреїв. Ми повинні її берегти, не грати на руку ворогові. Не давайте себе використати!

Коментар для «ВЗ»

Павло Фельдблюм, громадський діяч, екс-голова єврейської громади Москви

«В Україні достатньо єврейських „активістів“, які допомагають російській пропаганді досягти тут своєї мети»

Мій друг Айдер Муждабаєв у своєму відеоблозі дуже добре все розклав по по­личках. Йдеться про вкрай шкідливу ак­цію, мета якої зрозуміла — дестабілізувати ситуацію в Україні, максимально сприя­ти створенню ілюзії, відчуття того, що в Україні процвітають антисемітські настрої.

Якщо ти справді хочеш щось проти­ставити антисемітським проявам, то перша твоя реакція, коли бачиш та­кий напис, — зробити так, щоб якомога менше людей його прочитали. Спробуй замалювати, видалити. Так було би ло­гічно. А якщо хтось намагається це тира­жувати — то мета зовсім інша.

Я не розумію, яким способом за­пропонований Ройтманом «флешмоб» може знижувати ефект таких антисе­мітських дій? Але добре розумію, як цей ефект можна мультиплікувати, тобто збільшити. Схоже, цього і прагне автор такої ідеї.

Я не знаю, хто ця людина і хто підки­нув їй таку ідею. Можу спрогнозувати, що це не його задум. Хоча, можливо, справді він саме так бачить свою бо­ротьбу з антисемітськими проявами. У таких випадках вживають означен­ня «корисні ідіоти». Хоча людина, яка зробила успішний бізнес, рідко буває такою. Мені здається, що є певна зада­ність у цій історії.

Нині у Росії спостерігається гігант­ський спалах антисемітизму. Антиєврей­ські настрої там зросли на декілька по­рядків після історії зі збитим російським літаком Іл-20, у чому Кремль звинувачує Ізраїль. Ми бачимо величезну кількість антисемітських коментарів у пресі, у со­ціальних мережах. Чому ж Давида Рой­тмана, людину, яка має бізнес у Москві, не турбує цей вибуховий ріст антисеміт­ських настроїв? А переймається він чо­мусь анонімними написами, зробленими десь на загорожах в Україні…

Зрештою, чому дехто вважає, що на­пис на загорожі більш небезпечний, ніж подібна публікація в Інтернеті? Напис у підворітті — анонімний, за ним немає автора, він ховається. А коли ми бачимо це в Інтернеті, за цим стоять конкретні фізичні особи, які за це відповідають. Якщо автора ксеноофобських закликів на загорожі знайти складно, то автора антисемітських публікацій і коментарів притягнути до відповідальності значно простіше. Але чомусь дехто цим не пе­реймається. А «бореться» із написами на загорожах.

На всі ці запитання я не знаходжу від­повідей. Тому схиляюся до думки, що запропонована Ройтманом акція покли­кана поширювати негативний ефект від цих написів. Створюється враження, що в цій історії є замовники.

Багато що стає на свої місця, коли ми дізнаємося, що Давид Ройтман є близь­ким другом керівника департаменту громадських зв’язків Федерації єврей­ських громад Росії Боруха Горіна. Той є ідеологом всієї тієї прокремлівської єврейської «тусовки», яка активно під­тримала анексію Криму, всіляко сприяє легітимізації російської агресії в Україні, є частиною механізму російської про­паганди. Зокрема Борух публічно під­тримав початок російської операції у Сирії, тим самим частково несе відпо­відальність за сплеск антиєврейської істерії у Росії.

Абсолютна більшість моїх друзів згодна з тим, що в історії із «селфі» йдеться про провокацію, вкрай шкідли­ву ідею, яка створить додаткову напругу. Що вона слугує тим цілям, які ставлять перед собою російські пропагандисти. У нас, в Україні, є достатньо єврейських «активістів», які фактично допомагають російській пропаганді досягти тут своєї мети, бути їй ефективною. А тепер, ба­чимо, з’явилися тут люди, які діють як агенти іноземного впливу.

Для мене і моїх друзів важливо мак­симально протистояти пекельній росій­ській політиці в Україні. Завадити намі­рам Кремля використати у боротьбі з Україною єврейську карту.

На фото: Автор ініціативи робити селфі на тлі ксенофобських закликів Давид Ройтман (справа) і лідер прокремлівської
єврейської спільноти у Росії Борух Горін. Кому тепер не зрозуміло, хто зацікавлений в «антисемітському флешмобі»?