Екс-майора Мельниченка «розкуркулили»

Історія з кримінальною справою проти колишнього майора Управління держохорони Миколи Мельниченка (на фото) затягнулася надовше, ніж «касетний скандал», який вибухнув із прив’язкою до «плівок Мельниченка». Звинувачення у державній зраді, розголошенні держтаємниці та перевищенні службових повноважень президентському охоронцеві висунули ще 2001 року. Епопея тягнеться досі. І рішення Печерського райсуду, який дав дозвіл на арешт майна Мельниченка та затримання екс-майора, — лише чергові три крапки у ній.

«Довгограючу» справу то закривали, то знову поновлювали. До зви­нувачень у шпигунстві додала­ся стаття щодо легалізації ко­штів, отриманих незаконним шляхом. За версією слідства, Мельниченко відмивав гонора­ри, отримані від закордонних структур. Тих, яким нібито про­давав «держтаємну» інформа­цію, «підслухану» у кабінеті то­дішнього президента Кучми.

Серед придбаного в Украї­ні за «матеріальну винагороду» — дві квартири, будинок та дві земельні ділянки. На цю неру­хомість і наклали арешт рішен­ням Печерського суду. До квар­тир, будинку та землі додали три авто (парочку Lexus і Toyota Сamry), зареєстровані на дру­жину Мельниченка — «діву» На­талю Розинську.

Майно — під арешт, екс-майора — примусово до суду, для обрання запобіжного за­ходу. Ось тільки з доставкою — проблема. Мельниченко із дружиною давно у Сполуче­них Штатах осів. У всеукраїн­ський розшук його ще у вересні 2011-го оголосили. А ось що з міжнародним розшуком, досте­менно так і не відомо. Була ін­формація про те, що у квітні ми­нулого року Україна надсилала матеріали щодо Мельниченка в Інтерпол. Але, зі слів Розин­ської, Інтерпол відмовився вно­сити екс-майора у свою базу.

Від висунутих звинувачень Мельниченко відхрещується. А чергову активність українських органів у своїй справі пов’язує з політикою. Каже, у ситуації, коли немає політичної волі роз­ставити крапки над «і» у спра­ві про вбивство Георгія Гонга­дзе, у пригоді стає справа проти Мельниченка — дискредитують свідка.

«Якщо ГПУ використовує „плівки Мельниченка“ проти нього самого, то таким чином фактично визнає їх дійсність, допустимість та законність як речових доказів, — написав у Facebook адвокат екс-майора Микола Неділько. — Проте сво­го часу Печерський райсуд Киє­ва їх такими не визнав. Тому ви­никає логічне запитання: чому ж ці плівки як речові докази ви­знає ГПУ і як належні речові до­кази не використовує проти фігурантів, які на них записа­ні? ФБР „плівки Мельниченка“ у частині запису розмов щодо Гонгадзе передавав свого часу заступник голови тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Юрій Луценко (про що складе­но відповідний протокол пере­дачі), який на сьогодні є генп­рокурором і відомство якого розслідує цю справу. Плівки Мельниченко передавав ви­ключно на виконання розпоря­джень слідчої комісії ВРУ. Жод­ним спецслужбам іноземних держав Мельниченко ніяких плівок не передавав. Про те, що Мельниченком прослухо­вується кабінет на той час пре­зидента Леоніда Кучми, знали і Олександр Турчинов (нині — секретар РНБО), і Євген Мар­чук (екс-голова СБУ). То у чому протиправність його дій, про яке шпигунство йдеться?».

Коментуючи судове рішен­ня щодо арешту майна Мельни­ченка і Розинської, адвокат за­явив, що до списку потрапили будинок та земельні ділянки, які нібито дісталися екс-майору як спадщина після смерті батьків. А з двох згаданих в ухвалі «Лек­сусів», жодного у сімейному га­ражі вже немає. Один, заявив Неділько, Розинська давно про­дала, а інший у неї вкрали.