Битву за Вищий антикорупційний суд виграли!

На Банковій й у парламенті перший тиждень літа видався спекотнішим, ніж за вікном. «Утрясання» законопроекту про Антикорупційний суд, затяжні переговори щодо суперечливих положень із представниками Венеціанської комісії і Міжнародного валютного фонду, останні «західні» попередження про катастрофічні для України наслідки провалу «антикорсудівського» процесу.

До критичної дати (7 червня) підійшли, як завжди: не у повній бойовій готовності, з остаточно погодженими правками, а за принципом «щоб іще підкоригувати, аби зручні для себе лазівки залишити?». Без спритності рук не обійшлося. Але прибрати палець зі стартового пістолета не ризикнули. Надто багато було на кону.

Перед вирішальним днем Київ отримав «контрольний» сигнал від США, ЄС, послів G7. Зміст той же: якщо не буде закону, який дозволить створити в Україні незалежний Антикорупційний суд, — не бачити Києву чергового траншу від МВФ, з усіма наслідками, які з цього випливають. Плачевність наслідків розтлумачили провідні українські економісти, виклавши свої застереження у відкритому листі. «У другій половині цього року український уряд має заплатити понад 3 млрд. доларів кредиторам. У наступному році — близько 7 млрд., — йдеться у зверненні. — Цих коштів держава не має, і джерела їх отримання наразі відсутні. Невиплата боргу означає катастрофічну девальвацію гривні з неминучим стрімким зубожінням більшості українських громадян». Одне слово, без грошей від МВФ Україні світить один шлях — з краю прірви у прірву.

Здавалось би, більш ніж переконливий аргумент. Але наших переговорників довелося переконувати до останньої крупинки у пісочному годиннику. У четвер законопроект про Антикорупційний суд мали винести на остаточний розгляд у Верховній Раді, а до вечора середи ще не було погодженого усіма сторонами варіанта. Переговори затягнулися до ночі, а зранку четверга з’явилася інформація, що головну суперечку (щодо повноважень у процесі відбору суддів Антикорупційного суду Громадської ради міжнародних експертів) буцімто вирішили. Вийшли на компромісний варіант: «міжнародники» матимуть право вето (щодо сумнівних претендентів на антикорупційні мантії), яке Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) не зможе подолати самостійно. Рішення щодо неоднозначних кандидатур ухвалюватимуть на спільному засіданні ВККС і Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ). Аби кандидат, до якого виникли питання, зміг продовжити участь у відбірковому конкурсі, за це потрібно не менш як 12 голосів з 22 можливих. При цьому обов’язковими є три «за» від «міжнародників».

Саме у такому варіанті поправку затвердили на засіданні профільного комітету ВР, який ще у четвер зранку доробляв недороблене, дописував недописане. Вболівальники за створення незалежної антикорупційної Феміди зітхнули з полегшенням. Але чим більше подробиць спливало на комітетівському засіданні, тим ставало очевиднішим: розслаблятися зарано.

Перше питання, яке виникло у «підозрілих»: чи не станеться так, що через прописані у законопроекті норми не вдасться гарантувати участь у Громадській раді міжнародних експертів представників із безсумнівною репутацією? Якщо, мовляв, таких не буде хоча б четверо зі шести, розраховувати на очікуваний від залучення «міжнародників» результат — годі. Право висувати кандидатів до Громадської ради закріпили за міжнародними організаціями, «з якими Україна співпрацює у сфері попередження і протидії корупції у відповідності з міжнародними договорами».

«Із затвердженого тексту щодо формування ГРМЕ вилітають OECD (Організація економічної співпраці і розвитку) та Світовий банк, бо не мають договорів з Україною — мають меморандуми, — озвучив застереження керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін. — ЄС теж не підпадає, бо це не міжнародна організація, а міждержавне об’єднання».

Залишається сподіватися, що процесс відбору кандидатів до ГРМЕ авторитетні міжнародні організації контролюватимуть так само прискіпливо та наполегливо, як домагалися недекоративної ролі «міжнародників» у відборі суддів Антикорупційного суду.

Чимало запитань на комітеті викликала відсутність у законопроекті положень про регламент роботи Громадської ради міжнародних експертів. Не зрозуміло, мовляв, ні де збиратимуться «міжнародники», ні як вони мають ухвалювати й оформляти рішення ГРМЕ, ні в якій формі доноситимуть ці рішення до ВККС (аби потім раптом не з’ясувалося, що дорогою щось десь «загубилося»). На що голова комітету Руслан Князевич запевнив: потреби прописувати регламент немає — «міжнародники» самі розберуться і домовляться.

З регламентом розберуться, але чи матимуть достатньо інформації, щоб розібратися, хто достойний продовжувати участь у конкурсному відборі суддів Антикорупційного суду, а хто «вовчого квитка» заслуговує? У «міжнародників» буде право вето, але в «екзаменаційній комісії», яка визначатиме кандидатський рейтинг, вони не засідатимуть. Це — парафія ВККС. Члени ГРМЕ матимуть доступ до всіх досьє на кандидатів, заявив

Князевич. При цьому у ВККС залишається можливість відсіяти «неугодних» після першого ж тестування. Рука вже набита — на конкурсному відборі суддів Верховного суду. «Визначення переможців відбувається непрозоро, що дає можливості для маніпуляцій. ВККС виставляє бали, але жодним чином їх не мотивує», — розповідав в інтерв’ю «ВЗ» експерт, член Громадської ради доброчесності Роман Куйбіда. Така лазівка дозволяє протягнути на прохідні позиції у рейтингу «правильних» кандидатів і вкоротити шанси «неправильних». Проведуть тестування, підчистять ряди (у відповідності з критеріями плюс-мінус благонадійності, а не вимог до кандидатів), а потім підсунуть «відселекціонований матеріал» на аналіз «міжнародникам». Будуть, мовляв, у вас претензії до тих чи інших кандидатів, можете проводити з ними попередні співбесіди, ініціювати спільне засідання ВККС і ГРМЕ — вирішимо. Але все одно не те виходить: залишається ризик, що вибиратимуть не найдостойніших із кращих, а ненайгірших із гірших.

Для того, щоб Антикорупційний суд зміг запрацювати, необхідно призначити щонайменше 35 суддів. Але і це ще не все. Для запуску процесу потрібен ще один закон (вже окремо про створення Антикорупційного суду), проект якого

президент має внести до парламенту за результатами консультацій із Вищою радою правосуддя. А це — ще один ризик і можливість для маніпуляцій. Через штучну затримку з ухваленням такого закону можна загальмувати процес запуску Антикорупційного суду. Якщо ж запустити суд без обов’язкового закону, на стіл у Конституційному Суді може лягти подання про неконституційність функціонування такого Антикорупційного суду.

Навіть якщо припустити, що процес запуску антикорупційної Феміди піде гладко, без вставляння палиць у колеса, за найреалістичнішими прогнозами, фінішувати вдасться не раніше ніж за рік.

Чи дочекаються своєї полиці в АС справи Насірова, Мартиненка, Кулика, Розенблата, Полякова, Труханова?.. Ні. «Справи НАБУ, розгляд яких почався в інших судах до створення Антикорупційного суду, продовжать розглядати там, де почали. Тобто наявні гучні справи проти топ-корупціонерів закінчить розглядати той суд, в якому зараз іде процес», — заявили у Центрі протидії корупції.

Для «новачків», чиї справи таки потраплять до Антикорупційного суду, теж не все пропало. Роль касаційної інстанції виконуватиме Верховний суд. Зважаючи на більш ніж сумнівну (після скандальних результатів конкурсного відбору) репутацію нинішнього ВСУ, на довіру до його рішень розраховувати не доводиться.