«Гібридна війна – це прагнення не вбити мільйони людей, а залякати і зневірити їх»

Те, що Росія розв’язала проти України гібридну війну, було очевидним ще до розгортання кривавих подій на Донбасі. І навіть «русская весна» у Криму була швидше продовженням, аніж календарним початком цієї неоголошеної війни, в якій головними є не снаряди і кулі, а бомбування мізків брехнею, страхом, зневірою. Як Україні не лише вціліти у шквалі гібридної російської агресії, а й вийти з цієї битви за виживання переможницею? Для історика і політолога Євгена Магди спроба знайти відповіді на ці запитання вилилася у книгу, яка знайшла своє місце у «воєнній ніші» цьогорічного Форуму видавців у Львові. На презентації видання Євген Магда поділився своїми міркуваннями про те, чому у нинішній ситуації для України вкрай важливо спростувати перед світом образ «недодержави», і що буде, коли не зробимо цього.

«Російську весну» у Криму планували на 2015 рік?

У гібридній війні головна ставка не на військові чинники, наголошує експерт. Тут важливішими є масовані атаки на економічному, інформаційному, гуманітарному, політичному фронтах. «Гібридна війна — це прагнення не вбити мільйони людей, а залякати їх, позбавити основи для усвідомлення власної значущості, віри у свою державу, — каже Євген Магда. — Якщо проаналізувати події останніх півтора року, очевидно, що Росія робить ставку на зневіру українських громадян».

Як це не парадоксально звучить, але Україна власноруч доклалася до апетитного для Кремля образу жертви. «Можна скільки завгодно вправлятися в епітетах на адресу Путіна і його оточення, але треба визнати і те, що саме через брак серйозних реформ в Україні за роки незалежності наша держава стала об’єктом російської агресії. Увесь цей час росіяни сприймали Україну лише як тимчасово втрачену територію», — наголошує автор книги «Гібридна війна». За його версією, Росія планувала нанести удар по Україні дещо пізніше, ніж це сталося. «Є підстави припускати, що насправді анексія Криму була запланована на час президентських виборів 2015 року, — заявив Євген Магда. — Чому саме президентські перегони? Бо у будь-якій країні, а особливо в країнах перехідної демократії, це завжди період неспокою і потрясінь. Події на Євромайдані змусили Росію прискоритися. Вона робила ставку на подвійний удар — ампутацію Криму і важкий «хімічний опік» Донбасу. Після чого Україна, за кремлівськими розрахунками, мала б перетворитися на країну з обмеженим суверенітетом, а то й взагалі опинитися у коматозному стані. Однак Україна вистояла. І завдяки насамперед патріотичній позиції тих залишків середнього класу, які випали з путінського рівняння. Можна було говорити про неефективність армії і спецслужб, слабкість політичної еліти. Але люди, які звикли піклуватися не лише про себе, а й про інших, і в цій надскладній ситуації виявилися справжніми патріотами. Незалежно від того, якою мовою, російською чи українською, спілкуються і яких політиків підтримують чи не підтримують».

Про інформаційні «Гради» і війну за історію

В умовах гібридної війни відбувається боротьба не за те, щоб знищити людей, а за їхній розум, свідомість, прагнення. Працюючи проти України, як коток, російська інформаційна машина задіяла не лише ЗМІ, а й новітні медіа, у тому числі й соцмережі. У круговороті масованої кремлівської пропаганди вплив незалежних каналів інформації — як крапля у морі. «Эхо Москвы», «Новая газета». «Так, вони є, — каже Євген Магда. — Але в російській системі незалежні медіа — це навіть не дрібненьке сало в салямі, а кмин у «Дрогобицькій ковбасі». Часом він є, а часом може і не бути. Ці медіа — як клапани для того, аби потихеньку спускати пару, яка накопичується в активному середо­вищі суспільства».

Путінська пропаганда спрямована на залякування, сіяння зневіри у «промислових» масштабах. «Подивіться, яка схема працювала в інформаційному просторі під час подій під Іловайськом, Дебальцевим, Мар’їнкою, — зауважує Євген Магда. — Спершу відбувається нагнітання ситуації: говорять про те, що Україна зазнає поразки. Нам вбивали цю думку у голови різними способами. А потім у хід ішли буцімто підтвердження — фото загиблих, свідчення полонених, фотографії трофеїв (справжніх чи підставних)... До липня минулого року Росії вдавалося максимально ефективно вішати на вуха Заходу локшину, розповідаючи, що в Україні — громадянська війна, що трактористи і шахтарі взяли до рук зброю, сіли за штурвали танків (добре, хоч літаки у повітря не підняли). Але катастрофа з малайзійським «Боїнгом» переламала ситуацію, привернувши увагу світу до того, що насправді відбувається на Донбасі».

Війна за історію — теж важливий елемент гібридної війни. Росія намагається «приватизувати» навіть тих історичних персонажів, які не мають з російською державністю нічого спільного. «У ситуації з Володимиром Хрестителем, якого Росія перетягує собі, покійний Іван Плющ сказав би: «Куди ви його пхаєте, якщо воно не лізе?» — додає політолог. І згадує про інший бік «історичної правди по-російськи» — паплюження Степана Бандери, Романа Шухевича, Івана Мазепи, Симона Петлюри.

«Сильна Україна нікому, крім нас, не потрібна»

Понад 20 років Україна розвивалася у мирних умовах, чим вигідно відрізнялася серед багатьох інших пострадянських держав. Навіть Майдан 2004 року пройшов мирно. І це було найбільше наше досягнення. Щоб максимально розхитати Україну, Росія вдалася до брутальних, наджорстких дій. «Вони були зумовлені ще й тим, що росіяни (можливо, навіть швидше за українських і західних політиків) усвідомили цінність України, — каже Євген Магда. — Який інтеграційний проект на нашому континенті буде без України повним? Чи можуть в Євросоюзі, не прийнявши до своїх лав одну з найбільших країн Європи, сказати: ми завершили інтеграційний проект? Навряд чи. Чи може Росія сказати, що вона відновила свою імперську сутність без відновлення контролю над Україною? Ні. Росія усвідомила, що Україна єдина на пострадянському просторі може кинути їй серйозний виклик. Демократична Україна справді є величезною загрозою для путінської Росії».

Стати ефективною країною — єдиний наш шанс вижити і перемогти у цій війні. Як влучно підмітив Євген Магда, Україна повинна відмовитися від образу нещасної селянки, яка потрапила у велике місто, де її всі дурять. Час продемонструвати світові свою ініціативність і спроможність втілювати ці ініціативи в життя.

«Ми живемо у конкурентному світі. І маємо усвідомлювати, що сильна Україна не потрібна нікому, крім нас самих, — каже Євген Магда. — Нам необхідні ефективні зміни: боротьба з корупцією, реформування Збройних сил, ефективні спецслужби, створення умов для розвитку малого і середнього бізнесу, побудова власного інформаційного простору. Але, попри великі очікування цих змін, є величезна недовіра до влади. Україна йде наче по канату над прірвою. І якщо шанс реалізувати державність буде втрачено, наступний невідомо коли випаде — це може бути через покоління. Якщо не будемо рухатися вперед, ніхто нас не врятує. Захід дає нам фінансову допомогу в обсязі, який дозволяє штанам держави України не впасти. Все інше — реформи, перетворення — залежить від нас. І тут є питання до тих, хто називає себе політичною елітою. Доки їхній рівень самопожертви не наблизиться до рівня самопожертви звичайних громадян, у нас постійно буде кризова ситуація».

Але найплачевніший сценарій, який чекає на Україну у разі, якщо вона залишатиметься неефективною державою, — велике розчленування. «Охочих отримати свій шмат озвучувати не треба, — каже Євген Магда. — Кожен отримає те, чого хотів, але про що боявся сказати. А Росія буде оператором цього процесу».