Передплата 2024 «Добра кухня»

Не тягне Артем Ситник на комісара Катані...

Директор Антикорупційного бюро вказав у декларації про доходи компрометуючі суми. Це породжує сумніви у його здатності до безкомпромісної боротьби з корупцією

Українці жваво обговорюють призначення директором Національного антикорупційного бюро (НАБ) 35-річного адвоката з прокурорським минулим Артема Ситника. Втішений цим вибором, президент Петро Порошенко закликав співвітчизників не мовчати, допомогти новоспеченому борцеві з мафією, подавати у його відомство “адреси, явки, паролі” корупціонерів. Оптимісти з нетерпінням чекають у виконанні Ситника гучних “посадок” корумпованих чиновників високого рангу. Мовляв, обов’язок і зарплата у 60 тисяч грн. зобов’язує. Песимісти ж піддають сумніву спроможність Ситника стати “українським комісаром Катані” (безкомпромісний герой популярного італійського серіалу) і дати бій найбільшому суспільному злу. А дехто вважає, що призначення Ситника взагалі дискредитує саму ідею незалежного Антикорупційного бюро.

У президентському офісі спрогнозували початок ефективної роботи Антикорупційного бюро не швидше, ніж через шість місяців (!) — коли, мовляв, буде сформовано штат, виділено офіси, фінансування, розроблено посадові інструкції. Дивно. Скільки біди накоять нечесні чинуші з їхніми апетитами, поки наші “джеймс-бонди” обживатимуться, вироблятимуть критерії, формуватимуть регіональні підрозділи!

Сумніви посіяв сам директор НАБу. З одного боку, добре, що у своїй роботі він планує опиратися на іноземних фахівців, зокрема, хоче співпрацювати із Федеральним бюро розслідування США, запросити у свою команду інших гідних претендентів у директори НАБ, які поступилися йому під час конкурсу. Добре, що збирається діяти, “незважаючи на особи”. Але інші його заяви насторожують. Наприклад, ось ця — Ситник каже, що займатиметься винятково корупціонерами у лавах теперішнього чиновництва, а зловживання представників колишньої влади, мовляв, нехай вивчає Генпрокуратура, Міністерство внутрішніх справ. Таке дистанціювання породжує підозру, що директор НАБу не хоче утруднювати себе виведенням на чисту воду представників попереднього режиму, де корупціонерів було — хоч греблю гати, і вони причаїлися, в надії, що і цього разу “пронесе”. Чим пояснити таку відстороненість? Можливо, тісними зв’язками з представниками цього режиму?

А вони є. Ще не так давно адвокат Артем Ситник надавав послуги своєму колишньому начальнику — прокурору Володимиру Бабенку, який, за словами нардепа Віталія Купрія, причетний до фальсифікацї справи Гонгадзе, а також незаконно намагався полегшити долю депутата-вбивці Віктора Лозинського. Напрошується питання: чи буде захисник цього одіозного прокурора справжнім поборником справедливості, якщо “відмивав” перевертня у погонах. «Маючи за собою шлейф особистих стосунків та зобов’язань всередині системи, змінити її Ситнику буде неможливо», — переконаний нардеп Віталій Купрій.

Насторожене ставлення до особи Артема Ситника спровокувала його автобіографія і декларація про доходи. Особисто мене різанула пафосна фраза Ситника про те, що у 2011 році він звільнився з прокуратури і пішов в адвокати “через незгоду з політикою режиму Януковича, криміналізацією правоохоронних органів, згортанням боротьби з корупцією, абсолютним непрофесіоналізмом і ангажованістю режимом тодішнього прокурора Київської області М. Вітязя”. Так кажуть на мітингах, але не у персональних досьє. Зрештою, якщо чесно, чотири роки тому про подібний демарш у правоохоронних органах журналістська братія не чула. Коли б це сталося, Артем Ситник засвітився б у пресі як “борець зі злочинною владою”, став би учасником резонансних ток-шоу, на нього звернула б увагу тодішня опозиція. І що точно — тодішній режим перекрив би йому кисень, на нову престижну роботу не допустив би.

Відомо ж інше — після своєї “незгоди” Артем Ситник пішов працювати в адвокатську фірму “Юридичні гарантії”, одним з акціонерів якої був Юрій Гайсинський, екс-прокурор Києва, тесть скандально відомого мера Харкова Геннадія Кернеса. Навряд чи у цій фірмі терпіли б “незгодного з режимом Януковича”, який, до того ж, якщо вірити словам Ситника, брав участь у Євромайдані...

Окрема головоломка — непристойно низькі офіційні статки колишнього київського адвоката Артема Ситника. У своїй декларації директор Антикорупційного бюро зазначив, що у 2014 році заробив лише 23,5 тисячі грн., що у п’ять разів менше від заробітків дружини. Тобто в середньому на місяць глава сімейства, який у всьому виказує великі амбіції, отримував лише 2 тис. грн. Для столичного адвоката, який працює у відомій фірмі, такі суми — сміхотворні, прожити на них у Києві неможливо. Не витримує критики заява нашого героя про те, що він жив за рахунок надходжень від продажу нерухомості. Адвокати так не живуть. Така декларація наштовхує на підозри, що адвокат Ситник брав гонорари зі своїх клієнтів готівкою, щоб не платити податків. Якщо так, тоді де гарантія, що він буде безкомпромісним щодо інших?

Коментар для «ВЗ»

Віктор ШЕМЧУК, колишній в.о. генпрокурора України, екс-прокурор Автономної Республіки Крим

Відкрите обрання директора Національного антикорупційного бюро — історична подія. Водночас тяжко говорити про особу Артема Ситника, бо не знаю його особисто. Судити про нього можна буде з перших практичних кроків, від того, наскільки професійною буде його команда. Як на мене, процес формування Бюро вкрай затягнуто. Якщо хочемо мати реальні результати у боротьбі з корупцією, то ця робота має бути більш наступальною і швидкою.

Підозри українців щодо занижених статків пана Ситника є обґрунтованими. Ми вже мали генерального прокурора Махніцького, який, будучи адвокатом, заробляв копійки як для представника цієї професії. Резонно виникали запитання: ця людина обманює свою державу, не сплачуючи податків; чи є правник з такою зарплатою справжнім адвокатом і чи варто звертатися до нього за консультацією? У даному разі маємо ту ж саму ситуацію. Або пан Ситник не займався адвокатською діяльністю, або ухилявся від сплати податків.

Нехай озвучені цифри будуть на совісті керівника Антикорупційного бюро. Але, попри це, такі його дії призвели до того, що у журналістів з’явилися сумніви. Зрештою, це не відповідає високому рівню сподівань наших громадян щодо Антикорупційного бюро...

Я неодноразово висловлював думку, що у нашій державі достатньо механізмів для того, щоб боротися з корупцією, та й санкції щодо корупціонерів передбачено жорсткі — треба тільки домогтися невідворотності покарання. Дай Боже, щоб новий орган з його новим очільником і новою командою зуміли досягти цього.