«Принесла додому крупи, а вони – з хробаками»

Кожен візит до супермаркету — неабиякий стрес. Ціни на імпортні товари просто зашкалюють! Найбільше б’є по кишені риба. Оскільки триває Великий піст, біля холодильника з “мореплавними” — черга. Але не тому, що люди беруть багато риби. Покупці перебирають мойву — намагаються виколупати з замерзлої брили найбільші рибини. Ця найдешевша риба, яку раніше брали в основному на корм котам, зараз коштує 40 гривень за кілограм. Є акція на минтай — “всього” 57 гривень за кілограм. Повертівши рибу в руках, кладуть на місце. Я теж глянула — риба, як порохно, розріз аж коричневий, явно не перший раз заморожена. Певно, її зловили, ще коли долар був по вісім... Але солідна мережа не гребує продавати такий неліквід. Певно, думають, що люди не в тому становищі, аби перебирати харчами...

У відділі, де продають крупи на вагу, — жодного покупця. Цукор по 13 гривень з копійками, гречка 16 з копійками, борошно — 8 гривень з копійками — і нікому не треба. Наробили запасів, коли ціни були в рази вищі. 25 лютого, коли долар на чорному ринку сягнув 40 гривень і люди кинулися скуповувати все, аби хоч якось врятувати свої заощадження, продавці швидко підняли ціни навіть на ті товари, які до валюти не мають жодного відношення. Пригадую, як наступного дня потрапила в “Метро”. По гіпермаркету наче ураган пронісся — не було ні круп, ні олії. Хтось так дерся за п’ятикілограмовою пачкою макаронів, що розірвав її, і воно все хрустіло під ногами. Насмішила “мажорна” пані, яка безпорадно читала написи на пачках муки. Вона навряд чи знає, як ліпити вареники чи пекти пироги, але набрала цілий мішок борошна — всі ж брали... Маю знайомих, які “по блату” дістали мішок цукру за 950 гривень. Тобто по 19 гривень за кг, тобто на кожному кілограмі переплатили по 6 гривень... Незле хтось заробив?

Родичка тішилась, що встигла накупити у супермаркеті круп. Та вже вдома помітила, що вони з хробаками та довгоносиками. Очевидно, у мережі вирішили скористатись панікою покупців та повиставляли в зал навіть те, що мали списати... Мені в магазині намагались “впхати” пляшку протермінованої оливкової олії “за старою ціною”. Хоча продавець знав, що термін придатності закінчився ще перед Новим роком, переконував, що олія ще добра.

Якщо ціни на оливкову олію залежать від долара, то чим пояснити різке подорожчання соняшникової? Україна — один з найбільших виробників соняшникової олії у світі... Однак ціну на неї підняли в півтора раза — до 30 гривень! Все одно вимітали. А зараз ціни впали до 21-25 гривень, хоча у деяких магазинах ще не втямили, що паніка скінчилась, і досі тримають ціну 30 грн. за пляшку олії.

За поясненням, що відбувається з цінами на олію, ми звернулись в асоціацію “Укроліяпром”. Президент асоціації Степан Капшук заявив, що не може відповідати за дії приватних підприємств, тому не коментуватиме. Таким чином дав зрозуміти: різке зростання цін на олію — чистої води спекуляція. Олії у нас достатньо, але через обвал курсу гривні виробникам вигідніше продавати соняшник та олію за кордон і виручати за них валюту, ніж на внутрішньому ринку. Зрештою, у цьому нема нічого дивного — і виробники, і продавці зацікавлені у тому, щоб заробити якнайбільше. Питання в іншому — де контролюючі органи? Адже державне регулювання торговельних надбавок на так звані соціальні продукти — борошно, хліб, макарони, крупи, цукор тощо — ніхто не відміняв. Однак Інспекцію з контролю за цінами ліквідували, а Інспекція з захисту прав споживачів цінами не займається. Контрольні закупки у супермаркетах вони теж не роблять — нема ні грошей, ні повноважень. Хіба що ви купили червиві крупи, і можете це довести, тоді варто написати скаргу в інспекцію...

“Жодна організація з захисту споживачів не займається питаннями ціноутворення. Тому якщо споживачі вважають, що ціни на якісь товари піднімають необґрунтовано, то можуть звертатись в обласну адміністрацію чи Антимонопольний комітет”, — пояснили у Львівському товаристві захисту прав споживачів. Львівське територіальне відділення АМКУ уже розпочало розслідування підняття цін на цукор, борошно, соняшникову олію і гречану крупу. Про це повідомляв голова відділення АМКУ Андрій Басараба на нараді у ЛОДА. Тоді він припускав, що ця ситуація може свідчити про змову торгових мереж або постачальників.

Коментар для «ВЗ»

Василь Лозинський, керівник департаменту економічного розвитку, торгівлі та промисловості Львівської ОДА

Щодо ажіотажу, який був наприкінці лютого, то Антимонопольний комітет проводить розслідування, чи не була це змова. Результати будуть лише за півтора-два місяці. Цього тижня матимемо знову нараду з керівниками найбільших торгових мереж. На нараді ми їм нагадали, що досі діє розпорядження, за яким торговельна надбавка на соціальні групи товарів не може перевищувати 15%. Це без урахування транспортних витрат. Не втратило чинності і обов’язкове декларування змін цін на соціальні групи товарів. Тобто якщо виробник хоче підняти ціну — повинен подати нам декларацію та обґрунтувати необхідність підняття цін. За п’ять місяців, що я на посаді, такі декларації подали лише два виробники. Усе через те, що ліквідували територіальну Інспекцію з контро­лю за цінами. Вони на місці стежили за тим, що відбувається з цінами. Наші працівники моніторять ціни у торгових мережах, але ми можемо мати хіба що дорадчі функції. Карати за змови чи зловживання монопольним становищем може Антимонопольний комітет. Ліквідація Інспекції з контролю за цінами — теоретично правильний крок, бо ринок сам повинен регулювати ціни. Але в наших умовах це не завжди спрацьовує. Перед тим, як відмовитись від державного регулювання цін, треба чіткіше виписати функції і розширити повноваження АМКУ. Розслідування не повинні тривати два-три місяці. Підприємець знає, що до завершення розслідування повно часу, тому за цей час ще може заробити.