Терниста дорога люстрації

У понеділок, 16 березня, у борців за “чисту” владу в Україні був невеличкий ювілей — п’ять місяців з часу, як діє закон про люстрацію. Результати роботи у цьому напрямі скромніші від сподіваних — “генеральне прибирання” у владних кабінетах іде надто повільно, зі скрипом. І навіть зі спротивом. Учора Верховний суд звернувся у Конституційний Суд, щоб той розтлумачив деякі спірні, дискримінаційні, на думку “верховників”, положення згаданого закону. 130 люстрованих керівників різного рівня вже оскаржили санкції проти себе, не погоджуються зі звільненням. Обіцяють позиватися інші “скривджені”. Скептики кажуть, що Закон “Про очищення влади” підстерігає та ж сумна доля, що і багато попередніх революційних ноу-хау...

Утім, люди, на яких лежить головна відповідальність за “дезінфекцію” у державному управлінському секторі, стверджують, що “процес іде”, що за два найближчі роки їм вдасться повністю оздоровити владу. Політична воля для цього начебто є. За словами міністра юстиції Павла Петренка, з різних посад уже звільнено більше чотирьох сотень чиновників, зокрема кількадесят — з верхнього, “міністерського” ешелону. У самому Мін’юсті готові розлучитися з 20% своїх підлеглих на місцях. І так буде по кожному міністерству, відомству, державній організації. Загалом у ці дні 24 тисячі держслужбовців перевіряють на відповідність їхніх статків легально отриманим доходам. Якщо посадовці не доведуть, що їхні котеджі, “лексуси” та інші розкоші нажито чесною працею, то підуть з роботи, позбудуться посад і майна.

Зачепила люстрація і Збройні сили, силові органи. В одній лише Прикордонслужбі “за статтею” звільнено 22 генералів і 17 офіцерів. “Перетрушують” СБУ, Ген­прокуратуру, МВС (на першому етапі люстрації у відомстві Авакова втратили роботу вісім генералів).

Після “чистки” у центральних органах розпочинає­ться люстраційний процес у середній ланці. Зараз триває перевірка 9 тисяч суддів, поки вона не завершиться, служителям Феміди заборонено виїжджати за кордон. Вища кваліфікаційна комісія суддів України уже відсторонила від роботи п’ятьох одіозних осіб у мантіях, які виносили неправосудні, політично мотивовані рішення щодо опозиційних до минулого режиму діячів. За таку заанґажованість покарано представників Печерського райсуду Оксану Царевич, Сергія Вовка, Віктора Кицюка, Світлану Волкову, а також суддю з Борисполя Сергія Вознюка, який безпідставно полегшив долю депутата-вбивці Віктора Лозинського. На черзі — “рентген” інших суддів, зокрема із судів першої інстанції. “Просвічуватимуть”, у першу чергу, тих, щодо яких у Мін’юст надійшли скарги.

Запал, з яким в Україні взялися роздивлятися під мікроскопом державних начальників, трохи остудила Венеціанська комісія. Там вважають українську люстрацію до певної міри кампанійщиною, виступають проти огульного підходу, обмеження особистих прав і свобод чиновників. Навіть порадили призупинити дію закону, поки в нього не буде внесено суттєві правки.

20 березня венеціанці приїжджають до Києва, вивчатимуть, наскільки українські парламентарії відповідно до попередніх рекомендацій пом’якшили закон. У Мін’юсті не стали чекати нової критики європейців і вже підготували зміни, які повинні би полегшити життя люстрованим.

Зовсім не у захопленні від таких кроків назад у Громадському люстраційному комітеті. Там вважають, що відступ буде зрадою Євромайдану, реанімацією системи.

Думки з приводу

Олександр ПАЛІЙ, політолог

Слабенький у нас закон про люстрацію і така ж — його реалізація. Значна частина енергії пішла у гудок. Багато тих осіб, які за формальними ознаками мали би бути люстрованими, продовжують працювати...

З іншого боку, у процесі люстрації був автоматизм, тому президент змушений був вносити у цей закон певні зміни. Зокрема, стосовно люстрованих військових керівників, чия присутність в армії була корисною. Це добре, водночас я виступаю за те, щоб глава держави публічно мотивував свої рішення.

Єгор СОБОЛЄВ, народний депутат, голова Громадського люстраційного комітету

Очищення влади лише на самому початку. Суди, прокуратура, спецслужба, Генштаб далі перебувають під управлінням людей, яких треба гнати якомога далі від державних функцій. Підняте Євромайданом і Війною за Незалежність суспільство тільки вчиться делегувати владу, не кажучи вже про те, щоб брати її у свої руки. Лише кілька десятків людей у парламенті та максимум сотня в уряді, ГПУ, керівництві Міноборони, МВС та Генпрокуратури прийшли на свої посади не заробляти, а справді будувати нормальну державу. Законодавство про люстрацію саботує більшість державних органів, починаючи з президента. Владні повноваження далі використовують переважно для особистого збагачення.

Але ми не втомимося і не погодимося на повторення 2005-2010 років. На річницю свого народження Громадський люстраційний комітет почав у судах оскаржувати утримання на посадах людей, які мають бути звільнені. Перші позови стосуються заступників міністра внутрішніх справ Сакала і Паскала та кіровоградського губернатора Кузьменка. Ми вимагаємо визнати протиправною бездіяльність уряду та президента щодо їхньої люстрації, вимагаємо звільнити усіх трьох.

Також ми започаткували відкритий реєстр тих, хто мав бути люстрований, але залишається на посаді. Обіцяю — дійдемо до кожного. Із цього списку лише за один день зникло троє, чиєї люстрації ми домагалися: прокурор Волинської області Максимов, прокурор Миколаївської області Комашко та прокурор Печерського району Києва Волошин.