Табір «колишніх» відходить у небо...

Україною пронеслася лавина дивних самогубств представників колишньої влади. У четвер, 12 березня, під обід, цей “мартиролог” поповнив голова Запорізької облдержадміністрації у часи Януковича, народний депутат трьох скликань Олександр Пеклушенко. Зі смертельним вогнепальним пораненням у шию його знайшли мертвим у спортзалі власного заміського будинку. Кажуть, за кілька годин перед тим колишній чиновник був на прийомі у кардіологів, скаржився на болі у серці, виглядав пригніченим...

Аналітики прогнозують, що звести рахунки з життям 61-річний Пеклушенко надумав через реальну перспективу опинитися за ґратами. Проти нього було порушено кримінальну справу за організацію розбоїв “тітушок”, які у січні 2014-го разом з міліцією воювали проти запорізьких активістів Майдану. Колишній керівник області перебував на підписці про невиїзд, відбулося кілька судових засідань, на початку квітня мав бути оголошений вирок...

Дехто каже: “Совість замучила”. А дехто вважає, що покійному “допомогли піти на той світ” ті, хто не хотів від нього витоку компрометуючої інформації.

У політику Пеклушенко прийшов з кооперації, обкому партії. Всюди був улесливим, угодовським. Довший час представляв Партію регіонів в індустріальному Запоріжжі. Кажуть, мав близькі стосунки зі “смотрящим” Януковича — Євгеном Анісімовим. Однак згодом начебто зійшовся з Ринатом Ахметовим і діяв уже проти Анісімова...

Колишній однофракційник Пеклушенка, а нині політексперт Тарас Чорновіл про цього та інших достроково покійних “регіоналів” каже так: “Всі вони були викинуті старою системою, на яку працювали достатньо віддано. Їх залишили, по суті, поза бортом... У випадку з Пеклушенком спрацював й інший фактор — можливі судові справи та загроза опинитися в тюрмі. Він опинився у ситуації, коли перспектив немає жодних, а відповідати доведеться”.

Смерть Пеклушенка така ж резонансна, як і відхід у вічність його однопартійця, екс-голови Фонду держмайна Михайла Чечетова, який 28 лютого вистрибнув із 17-го поверху київської “висотки”. Як і самогубство іншого екс-нардепа від ПР — Станіслава Мельника, який мав пивний бізнес у Донецьку (застрелився 9 березня). Вражаюча статистика: з 26 січня по 28 лютого ц.р. попрощалися з життям п’ятеро інших колишніх посадовців-“регіоналів” різного калібру. Серед них — колишній перший заступник гендиректора “Укрзалізниці” Микола Сергієнко, екс-голова Харківської ОДА Олександр Колесник, міський голова Мелітополя Сергій Вальтер, заступник начальника тамтешньої міліції Олександр Бордюга... Великого шуму у серпні минулого року наробила і загадкова смерть екс-нардепа-соціалістки, колишнього голови Фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко. Одні з них самі (чи з чиєюсь допомогою) полізли у петлю, інші для самогубства скористалися карабіном. Всі разом забрали з собою великі таємниці, які могли шкодити декому із нині сущих...

Коментар для «ВЗ»

Віталій КУЛИК, політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Загадкові смерті колишніх високопосадовців свідчать про перерозподіл сфер впливу бізнесу і певну зачистку “хвостів” перед новим великим переділом власності і активів в Україні. Оскільки у нас довгий час формувалися фінансово-політичні групи впливу, де панував принцип кругової поруки, то зараз через активність нинішньої влади і слідчих органів є намагання провести “зачистку” одних фінансово-політичних груп і замінити їх іншими. “Під ніж” ідуть ті, хто міг би або пролити певне світло на формування цих потужних груп. Або ж люди, які безпосередньо були задіяні у “схемах”, де зверху, як вершина айсберга, були вони, а знизу — перебувають більш вагомі гравці, які не можуть собі дозволити “засвітитися”. Таким чином прибирають “шісток”. Підозрюю, що це — лише початок. Не виключаю, що надалі будуть політичні вбивства...