Генпрокурор Шокін – «пугало» для Коломойського?

«Мій термін перебування на посаді керівника Генпрокуратури закінчується 19 червня 2019 року. Крапка». Так ще півтора місяця тому Віталій Ярема відхрещувався від можливої відставки. З датою, як виявилося, прогадав — на якихось чотири роки. Та й навряд чи припускав, що сам у відставку попроситься. Точніше — піде добровільно-примусово, після добрячого стусана від громадськості і депутатів. Піде без лаврового вінка на голові, який йому пророкували ті, хто сподівався, що, «охрещений» Революцією гідності, Ярема не дозволить поховати криваві злочини проти Майдану, не помилує «режимників» Януковича. Щоб розтринькати цей величезний кредит довіри, «майданному» генпрокуророві вистачило кількох місяців. Чи вдасться заслужити лаври гідності наступнику Віталія Яреми Віктору Шокіну — питання часу. Але очевидно одне: сумний досвід попередника висітиме над новим генпрокурором дамокловим мечем, постійно нагадуючи, що часи, коли долю очільника ГПУ вирішували лише у політичних кабінетах, минули.

Президентські подання про відставку Віталія Яреми і призначення у крісло генпрокурора його заступника Віктора Шокіна надійшли у Верховну Раду одночасно. Але якщо зі звільненням Яреми усе було очевидно, то підписана президентом «грамота» на 62-річного Шокіна викликала неоднозначну реакцію. Ще на етапі обговорення розбрід і хитання намітилися у коаліції. «Самопоміч» і фракція Ляшка категорично заявили, що голосів за призначення Шокіна не дадуть. Мовляв, для системних реформ кандидатура неприйнятна: як може ламати систему людина, яка понад 30 років у цій же системі «варилася»? За Шокіна обидві фракції так і не проголосували (непослухом відзначилася хіба що «самопомічниця» Ірина Суслова, яку за це вже виключили з фракції). Дійшло навіть до заяв про розхитування коаліції і союз «порошенківців» з «Опозиційним блоком» («опи» дружно проголосували за призначення Шокіна, що багатьох неабияк здивувало).

Що це було — хоровий самопіар у виконанні «Самопомочі» і «вилоносців» Ляшка?

Можливо. Хоча є й інша версія: під час політичних торгів за голоси на підтримку Шокіна Банковій не вдалося належно «мотивувати» усі коаліційні фракції. А що торги були запеклими, — факт. У призначення ж Шокіна особисто президентові «впиралося» (на представлення свого кандидата у генпрокурори Порошенко навіть власною персоною до парламенту прибув).

Ставка Порошенка підтвердила: Шокін у нього — на особливому рахунку (у кадровій політиці Петро Олексійович ставить лише на довірених і перевірених). Відстежуючи зв’язки з президентом, новому генпрокуророві пригадали не лише часи, коли він буцімто «розрулював» скандальну для Порошенка справу з будівництвом висотки на Грушевського (тоді ще Шокін був замом генпрокурора Піскуна). Спливла й історія про кумівство. І хоча Шокіна вперто називають президентським кумом, сам він це «звання» заперечує. Кілька років тому навіть вимагав офіційного спростування від однієї зі столичних газет.

Відстежити ланцюжок, який пов’язує Шокіна з Порошенком, можна глибоким бурінням інформаційних архівів. Ось тільки багато що з цього «викопного» минулого сам генпрокурор заперечує. Йому закидали участь у «наїзді» на Бориса Колеснікова. Мовляв, кримінальну справу проти останнього (історія десятирічної давності, пов’язана з торговим центром «Білий лебідь» у Донецьку) сфабрикували після того, як не вдалося вибити «відкупні». Прізвище Порошенка у цій історії спливло вже після закриття справи. За інформацією «Української правди», на засіданні депутатської слідчої комісії Колесніков заявив, що про відкупні в обмін на свободу дізнався саме від Порошенка, який на той час обіймав посаду секретаря Раднацбезу.

Інша кримінальна історія, з прив’язкою до якої згадуються прізвища нинішніх президента і генпрокурора, стосувалася Ігоря Коломойського. 2005 року Генпрокуратура поновила справу щодо замаху на юриста Юрія Карпенка, який представляв інтереси відомих бізнесменів Костянтина Григоришина і Віктора Пінчука. Карпенко заявляв про особисті погрози йому від Коломойського. Не чекаючи на розвиток поновленої справи, співвласник «Привату» осів у Швейцарії. А згодом озвучив свою версію, хто причетний до «наїзду» на нього. Винуватцями назвав Григоришина і Порошенка, а причиною тиску — контроль за обленерго. «Вважаю, що Порошенко зіграв головну роль у цьому, — цитувала Коломойського «УП». — Він зателефонував генеральному прокурору та у слідче управління з вимогами, щоб була порушена кримінальна справа. Хотів отримати ордер на арешт. Йому було потрібно, щоб мене оголосили у міжнародний розшук. Віктор Шокін, який до переходу у Генпрокуратуру працював у службі безпеки Порошенка, вимагав від Печерського районного суду Києва видати ордер на мій арешт». Саме зі стараннями тодішнього секретаря РНБОУ Порошенка пов’язували повернення Шокіна на посаду заступника генпрокурора. Хоча сам Шокін такі розмови заперечує.

Згадка про участь нинішнього генпрокурора у справі проти співвласника «Привату» породила припущення, що вибір президента не в останню чергу продиктований теперішнім протистоянням Порошенка з Коломойським. У кріслі очільника ГПУ Шокін, мовляв, буде для Коломойського нагадуванням: проти будь-якого лома знайдуться прийоми. «Відставка Яреми, — як зауважив політолог Юрій Романенко, — показує, що президент цілком усвідомлює загрозу, яка виходить від Коломойського. Прибравши ослабленого Ярему, Порошенко зробив сильний хід, поставивши на чолі Генпрокуратури більш потужну фігуру».

Стараннями Шокіна Коломойському ледь не сухарі довелося сушити. А ось «патріарха» нашумілої секти «Біле братство» нинішній генпрокурор особисто медом підгодовував. Було це на початку 90-х, коли тоді ще слідчий прокуратури Києва Шокін вів справу «білобратчиків». Після того, як Марину Цвигун, яка проголосила себе Марією Деві Христос, таки запроторили до СІЗО, вона оголосила голодування. «Довго відмовлялася приймати їжу, — пригадував ту історію Віктор Шокін. — Погодилася лише з’їсти трохи меду, який я приніс з дому, просто у мене з руки».

Серед найгучніших епізодів у прокурорському арсеналі Шокіна значиться і справа проти Пукача. Чи вдасться новому генпрокурору поповнити список заслуг розслідуванням діянь Януковича і його «режимників» та розкриттям резонансних злочинів проти Майдану, покаже час.

Та першим тестом на порядність для Віктора Шокіна стане рішення, пов’язане з його донькою. У листопаді минулого року Тетяна Горностаєва була призначена заступником прокурора Одеської області. Тепер, коли її батько сів у крісло генпрокурора, вона мала б звільнитися з посади, оскільки закон забороняє пряме підпорядкування близьких родичів на держслужбі. До речі, у Шокіних-Горностаєвих — цілий прокурорський клан. Зять «генерального» трудиться замом прокурора Київського району Одеси, сват — заступником очільника Дніпропетровської обласної прокуратури.

Коментарі для «ВЗ»

Андрій ЗОЛОТАРЬОВ,

політолог

У призначенні Шокіна бачимо ту ж тенденцію, що і в інших кадрових рішеннях Порошенка. Як кажуть «злі язики», принцип кадрової політики президента: «Все буде «Рошен». Хоча не тільки «Рошен». Є ще ті, з ким у Порошенка — особисті зв’язки, спільні бізнесові стосунки. Саме таких людей, керуючись принципом власного комфорту, він і призначає на ключові посади. Та ж Гонтарева (голова Нацбанку), Ложкін (глава президентської Адміністрації)... Щодо професійних якостей, то у прокурорському середовищі Шокін має репутацію професіонала, слідчого «з зубами». Почекаємо, якими будуть його перші кроки. На прикладі пані Гонтаревої бачимо, як професіоналізм розмінюється на особисту відданість. Подивимося, що візьме гору у Шокіна. Існує ризик того, що він намагатиметься залишити все, як є. Людина сформувалася у цій системі, не існувала в іншому вимірі. Тому є побоювання, що життя по-новому у нового генпрокурора може не скластися.

Євген МАГДА,

політолог

Призначення Шокіна достатньо логічне. Замість людини, яка не мала жодного прокурорського досвіду, прийшла людина, яка практично усе своє професійне життя пропрацювала у прокуратурі. Через це і вимоги до нинішнього генпрокурора будуть вищими. Шокіну доведеться відповісти на усі ті претензії, які висувалися до Яреми. Щодо наближеності ген­прокурора до президента, то в Україні це вже традиція. Не пригадую очільника ГПУ, який би був «у контрах» з президентом. І все ж Шокін повинен розуміти, що і з Верховною Радою йому теж потрібно співпрацювати.

Денис БОГУШ,

політтехнолог

Сам факт, що громадськість і депутати змогли добитися зміни генпрокурора, який не показав ефективної роботи, дуже позитивний. Тепер кожен наступний генпрокурор, яким би він не був, знатиме: з ним може статися те ж, що і з Яремою. Суспільство вимагає, щоб були покарані винні за вбивства на Майдані, заарештовані і повернуті накрадені мільйони, які так потрібні економіці. У нового очільника Генпрокуратури є кілька місяців, щоб показати результат. Якщо він цього не зробить, його зметуть так само, як і попередника. А можливо, навіть жорсткіше. Бо у нього менше можливостей і більше відповідальності.

Дарія КАЛЕНЮК,

виконавчий директор Центру протидії корупції

Маємо прецедент, коли генпрокурор був звільнений за бездіяльність під тиском громадянського суспільства. Це — великий крок вперед. Чи зміниться прокуратура після призначення нового генпрокурора? Звичайно, ні. Сподіваюся, Шокін буде тимчасовим генпрокурором. А наступний очільник ГПУ буде призначений не за чиєюсь квотою, а за результатами відкритого конкурсу. Досвід призначення генпрокурора за квотним принципом показав, що в кінці кінців все одно маємо корупційний результат — прокуратуру, яка покриває велику політичну корупцію. Повинен бути конкурс (як це відбувається з призначенням директора Національного антикорупційного бюро), відкрите обговорення кандидатур, щоб на посаду прийшла людина з мотивацією до змін. Прокуратура має стати нарешті правоохоронним органом, а не «покривалом» для корупції.