«Дороги заміновано. Виїжджали звідти «Уралом» через поле...»

Україна у глибокій скорботі за своїми загиблими синами, які полягли на сході, захищаючи свободу і цілісність держави. Уже відомі перші прізвища жертв п’ятничної трагедії під луганським Зеленопіллям, яка сталася внаслідок обстрілу наших військових новітніми російськими системами залпового вогню “Торнадо-Г” (з дальністю ураження 90 км). Серед убієнних, які служили у 24-й окремій механізованій Залізній бригаді ім. Данила Галицького, — Андрій Леськів з Яворова, Тарас Мисик (м. Новояворівськ), Михайло Логін (с. Коти), Петро Василиха (с. Дрогомишль), Ігор Борис з Дрогобича, Мар’ян Дишло зі Стебника. Всього з яворівської бригади загинуло 18 наших вояків, поранено — 54. Кореспондент “Високого Замку” поспілкувалася з одним із тих, хто вижив після російського “торнадо”...

Терористи розбомбили українських військових під селом Зеленопілля (Луганської області). Майже повністю знищили техніку та боєприпаси, медичний пункт, польову кухню — солдати не мають можливості зварити їсти. Українських військових і далі продовжують бомбити... Про це кореспонденту «ВЗ» розповів один з поранених бійців, якого у ніч на неділю, 13 липня, привезли до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (вул. Личаківська, 26). Чоловік дивом залишився живим (з етичних міркувань не називаємо його імені та прізвища). Журналіст «ВЗ» поспілкувалася зі щасливчиком біля брами військового шпиталю.

«Вичислила» бійця за... вервечкою на шиї. Такі обереги перед поїздкою на схід дають військовим священики. Чоловікові близько тридцяти років, втомлений, на руці — пов’язка. Його обступили рідні — тихо розмовляють. Коли я назвалася, сказала, що з газети, старша пані порадила: «Розкажи все як було»... Чоловік переводить подих. «Нас у наметі було одинадцять чоловік, — каже. — Семеро — загинули. З одним із загиблих — йому 21 рік — я стояв на посту до другої години ночі. З четвертої ранку нас почали бомбити...». У цій годині чимало бійців відпочивали... Точної кількості загиблих чоловік не знає.

«Вас не попереджали, що буде обстріл?» — питаю. «Нашому керівництву доповідали, що можливий наліт. Були попередження від розвідки... Ніхто не очікував, що напад буде такий потужний».

Чоловік розповів: його, як і інших бойових товаришів, з ким служив під Зеленопіллям, мобілізували на службу (усі отримали повістки з військкоматів). Професійні військові, які були серед них, — лише керівники. «У вас були засоби захисту?». «Каски зразка 41-го року, — гірко усміхається чоловік. — Така каска кулі не відіб’є. Хіба що врятує від осколка з далекої відстані. На двадцять чоловік — десять бронежилетів. Ми їх віддавали тим, хто стояв на блокпостах, і то не вистачало. Питали у начальства, коли привезуть бронежилети. «Не надійтеся, що вам хтось щось привезе — сюди неможливо доїхати!»...

«Не знаю, кому більше пощастило, чи нам, що ми поранені і нас сюди привезли. Чи тим хлопцям, які живі-здорові, але залишаються під Зеленопіллям. Там м’ясорубка, — каже схвильовано чоловік. — Їх бомблять щодня. При тому обстрілі, що там був, на 90% знищено всю техніку і боєприпаси. Снаряд влучив у кухню — все розгромило»...

«Весь час йшли повідомлення, що підмоги ви так і не отримали?». «І досі там немає ніякої підмоги. Цю територію контролюють сепаратисти. Дороги заміновані. Ми виїжджали звідти “Уралом” через поля та посадки. Пізніше вертольотом нас привезли у Запоріжжя... Звідти — до Львова».

Чоловік розповів: коли їх почали бомбити, снаряди терористів влучили у їхні боєприпаси. Вибухи не припинялися дві години (!). Тільки після того військові лікарі змогли надати першу медичну допомогу. І тільки тоді прилетіла перша «вертушка», яка забрала найважчих поранених.

Загалом до Львова літаком доставили 38 поранених військових. Троє — середньої важкості, решта мають легкі тілесні ушкодження (поранення м’яких тканин кінцівок і тулуба). П’ятеро бійців з Білої Церкви (Київська область), решта — із Львівщини, з 24-ї механізованої бригади, що дислокується в Яворівському районі.

За інформацією Міністерства оборони, під Зеленопіллям загинуло 19 бійців, 93 отримали поранення. Як повідомив керівник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Олександр Поронюк, цей тиждень буде неймовірно важкий для Львівського регіону. Українські військові, які потрапили під потужний обстріл, зазнали великих втрат. Після проведення усіх обстежень, зокрема експертизи ДНК, яку необхідно провести, аби ідентифікувати тіла, на Львівщину привезуть усіх загиб­лих...

За словами начальника Військово-медичного клінічного центру, полковника медичної служби Івана Гайди, загалом на лікуванні у медичному центрі понад 80 військовослужбовців. Один з них — важкопоранений, залишається в нейрореанімації. У нього пошкодження спинного мозку. Двоє поранених потребують протезування нижніх кінцівок. Для них уже замовили протези на Львівському протезному заводі (підприємство використовує німецькі комплектуючі).

За словами військових лікарів, першу медичну допомогу поранені отримують безпосередньо на полі бою. У разі потреби їх відвозять у мобільні госпіталі, які розгорнуті у зоні АТО. Військово-медичний клінічний центр північного регіону розташований у Харкові. Гарнізонний військовий госпіталь — у Дніпропетровську. Після надання спеціалізованої допомоги поранених, як правило, авіаційним транспортом направляють у Київський, Львівський, Одеський або Вінницький медичні центри.