Президент готовий віддати частину влади із центру на місця

Глибокі структурні реформи, які президент Петро Порошенко анонсував під час інавгурації, розпочнуться з оновленої Конституції. Законопроект змін до неї на 11 аркушах виписала юридична команда глави держави під орудою Романа Зварича. Президент готовий невідкладно внести їх на розгляд парламенту, щоб до 4 липня, коли закінчиться нинішня сесія, прийняти ці зміни у першому читанні. Текст запропонованих змін ось-ось відішлють “на ревізію” у Венеціанську комісію. Якщо там дадуть “добро” і восени конституційна більшість нардепівських голосів підтримає цей законопроект у другому читанні, перед системними трансформаціями у країні буде відкрито шлагбаум.

«Фішок» у цьому документі кілька. Основна стосується розподілу владних повноважень, зокрема між президентом і парламентом, чітким їх розмежуванням. Склад Кабміну надалі визначатиме прем’єр, а затверджуватиме Рада. Главі уряду надаватиметься право подавати кандидатури міністрів оборони, внутрішніх справ. Щоправда, спершу той повинен погодити ці пропозиції з президентом. Так само після “візи” глави держави Верховна Рада призначатиме керівника нового органу — Національного бюро розслідування, визначатиметься з Генпрокурором. Глава держави матиме право сам звільняти останнього з посади. У функції керівника держави також входитиме звільнення голови Нацбанку, СБУ.

Передбачається, що президент, а не ВР, одноосібно призначатиме і звільнятиме голів Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, голову Держтелерадіо. За представленням президента Верховна Рада голосуватиме за керівника Служби зовнішньої розвідки.

У новій Конституції закріплять права парламентської опозиції. Із Основного Закону заберуть норму, яка забороняла народному депутату не входити у ту чи іншу фракцію чи виходити з неї. Тож, очевидно, клеймо “тушки-зрадника” тепер буде нівельовано...

Чи не найбільше уваги приділено зміцненню народовладдя у регіонах, яке реформують за польським зразком. За словами Порошенка, місцевому само­управлінню в Україні буде надано реальні повноваження, “яких воно ще ніколи не мало у своїй історії”. На пропозицію президента має бути ліквідовано інститут державних адміністрацій у районах і областях. Уся повнота влади перейде до нового складу місцевих рад і їх виконавчих комітетів, обраних новоспеченими депутатами. Для виконання своїх функцій органам самоврядування залишають на місцях левову частку місцевих податків і зборів. Тож, запевняють розробники законопроекту, аби вирішувати невідкладні соціальні питання, не треба буде з простягнутою рукою їхати у центр... Регіональна влада визначатиме регіональну мову на своїй території. Але державною залишиться одна — українська.

Очікується кардинальна адміністративно-територіальна реформа. Первинною одиницею у новій системі буде громада, яка включатиме один або кілька населених пунктів. Наступною ланкою у цьому “ланцюжку” буде район і регіон (їх буде стільки ж, скільки нині є областей). Хоча новоутворення “”громади” подають як прогрес, навряд чи ці новації всюди сприймуть “на ура” — на укрупненні сільрад свого часу добре попікся віце-прем’єр Роман Безсмертний...

Віддавши владу на місця, президент призначатиме у райони і регіони своїх представників, які виконуватимуть винятково функції нагляду, контролю. Вони стежитимуть за дотриманням Конституції, правопорядку, прав і свобод людини. Матимуть право оскаржувати в суді будь-які антизаконні, на їхню думку, рішення місцевих органів влади.

Для повного “перезавантаження” влади після прийняття змін до Конституції доведеться ухвалити зміни ще у півтисячі законів, прийняти нові “правила гри” для органів самоврядування, розробити новий Бюджетний кодекс, ухвалити закон про створення муніципальної міліції. Експерти прогнозують проблемне схвалення президентських ініціатив.

Коментар для «ВЗ»

Олексій ГАРАНЬ, професор політології Києво-Могилянської академії, директор Школи політичної аналітики

У проекті конституційних змін від президента є речі, які відповідають запиту суспільства, на яких наполягало експертне середовище: децентралізація, повернення виконкомів у ради, ліквідація держадміністрацій, громади — як базовий рівень. Ці кроки у правильному напрямі. Однак у мене виникають питання щодо того, як тепер, коли дозволяється індивідуальне членство депутатів у фракціях, формуватимуть коаліцію. З одного боку, це полегшує, робить менш жорсткими вимоги до утворення більшості, не виникатиме патова ситуація у сесійній залі, як було це не раз. З іншого боку, індивідуальне членство розмиватиме партійні механізми у парламенті, призводитиме до створення ситуативно керованої більшості.

Не зовсім зрозуміло, що мається на увазі, коли кандидатуру прем’єр-міністра буде вносити президент з урахуванням пропозицій парламентської коаліції. Президент може врахувати її думку, а може і не врахувати. Запропонована норма дає йому більше можливостей для впливу на Верховну Раду...

Головне моє зауваження — щодо процедури внесення цього законопроекту. Він не пройшов публічного обговорення, вноситься в авральному порядку. Депутатів поставили перед фактом. Навіть враховуючи напружену ситуацію в країні, треба було більше узгоджувати цей документ з парламентськими фракціями. Доля цього законопроекту багато в чому залежить від його подальшого обговорення. Дуже важливо, щоб воно відбувалося демократично.