Зозулі у рідних Зозулях накували йому лише 25...

Ця трагедія сколихнула всю нашу країну і досі озивається болем у серцях співвітчизників. Шокована нею міжнародна спільнота. Навіть генсека ООН вразило звірство луганських терористів, які з російської зброї, підкріпившись консервами, виготовлених у російському Омську, розстріляли літак з оборонцями України. Світ приголомшений. А що вже говорити про невеличке село Зозулі у Золочівському районі, куди в хату сім’ї Бахурів прийшла одна з похоронок.

У ніч з п’ятниці на суботу, 14 червня, для ротації (підміни) українських військових у Луганськ вилетіло три вантажно-транспортні літаки. За вісім кілометрів до аеропорту, коли “Іли” з десантниками, бойовою технікою, продовольством заходили на посадку, сепаратисти почали обстрілювати їх переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК) і важкими кулематами.

Один літак благополучно приземлився, інший після атаки встиг розвернутися і полетів у зворотному напрямку. А у ще один “борт” раз за разом влучили дві ракети. Як згодом розповідав в.о. міністра оборони Михайло Коваль, навіть з підбитими двигунами пілоти могли б посадити бойову машину. Але “колорадам” потрібні були жертви. За попередньою версією, з кулеметів “Утьос” вони бронебійно-запалювальними кулями пустили довгі черги. Навмисно цілили у крила літака, в яких розташовані баки з пальним. Іл-76 вибухнув у повітрі. Загинули всі до одного — екіпаж із 9 чоловік і 40 десантників.

Після тієї фатальної ночі сумнозвісний вожак сепаратистської зграї Болотов вихвалявся перед російськими телекамерами: збили літак Збройних сил України, бо той порушив виданий мною наказ про закритий повітряний простір над “Луганською народною республікою”. На ранок підлеглі Болотова, що іменують себе “ополченцями”, немов ті хижі круки, примчали на місце падіння літака — похизуватися своєю чорною роботою. За даними “Високого Замку”, терористи контролюють цей район досі, тож наші військовики поки що не можуть забрати останки своїх побратимів, ідентифікувати їх і передати рідним на поховання...

У неділю, 15 червня, в Україні було оголошено траур за убієнними героями. Через події у Луганську вище керівництво держави провело термінову нараду. За її результатами було відсторонено від обов’язків ряд високопоставлених армійських посадовців, які не запобігли трагедії, не подбали про безпеку, хоча знали, в яке пекло посилають десантників. За деякими даними, на цьому літаку повинно було летіти 200 воїнів, але в останній момент півтори сотні їх вирішили відправити під Луганськ на бронетранспортерах.

Серед тих, кому президент показав на двері, — начальник Головного оперативного управління Генштабу генерал-майор Олександр Шутов, який саме і відповідав за планування бойових операцій. Шутов є сватом колишнього міністра оборони Павла Лебедєва, який разом з іншими чиновниками режиму Януковича після Майдану втік до Росії. Дивно, як цього генерала тримали на високій посаді усі три місяці іноземної агресії проти України. Лише тепер, коли ми зазнали стількох жертв, українська контррозвідка взялася вираховувати “кротів”, які могли “зливати” ворогові інформацію про задумки наших військових. А в тому, що у високих кабінетах ЗСУ заправляють диверсанти, і сумніву немає — надто часто наші хлопці гинуть у літаках, гелікоптерах, потрапляють у полон і підступні засідки...

Серед 49 загиблих над Луганськом представники майже всіх регіонів України — вихідці із Запоріжжя, Дніпропетровська, Донецька, Нікополя, Херсона, Одеси, Харкова, Кіровограда, того ж Луганська. Є серед цих хлопців і галичанин Віталій Бахур, випускник факультету ракетних військ і артилерії Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, старший лейтенант. 2 січня цьому офіцерові виповнилося 25. Печальну звістку про його загибель заступник голови Золочівської райдержадміністрації і начальник військкомату привезли у село із романтичною назвою Зозулі. Невдовзі до згорьованих родичів помчала “швидка”...

Про цю родину у селі розповідають з великою повагою, бо трьох своїх синів виховала порядними людьми, патріотами. Мама Віталія, пані Оля, до останнього часу працювала у золочівському магазині “Рукавичка”. Батько, пан Володимир, постійно їздив на заробітки за кордон, щоб вивчити хлопців. Їхній середущий син Тарас — також військовий, контрактник. Недавно повернувся з “гарячої точки” на сході, під час антитерористичної операції на сході отримав поранення. Наймолодший син Бахурів, Орест, — учень 9 класу.

Невимовно тяжкі часи переживає нині дружина загиблого Віталія Бахура Оксана. Втрату свого дорогого татуся відчуває і маленька донечка Вікторія, якій у серпні виповниться два рочки. Вона ж так любила бавитися на сильних татових руках...

P. S. Президент України Петро Порошенко дав доручення знайти і покарати безвідповідальних осіб, які не провели достатньої перевірки навколишньої місцевості, де був завданий удар по літаку Іл-76, внаслідок чого загинуло 49 військових. Про це повідомив секретар РНБОУ Андрій Парубій. Він також сказав, що ведеться перевірка щодо можливого витоку інформації. Секретар РНБОУ пообіцяв, що буде зроблено “дуже жорсткі висновки". За розпорядженням президента, родинам загиблих, які брали участь в АТО, виплатять по 610 тисяч грн. допомоги. Підписано розпорядження про те, що сім’ям полеглих військовослужбовців держава зобов’язана безкоштовно надати житло.

Віталій з коханою дружиною Оксаною...

Старший лейтенант Бахур хотів пройти військовий гарт там, де зараз найважче країні...

Віктор НІМЦІВ, директор Зозулівського навчально-виховного комплексу І-ІІІ ступенів

Віталик Бахур закінчив нашу школу у 2006 році. Вчився дуже добре. Був відмінним спортсменом. Я мешкаю поблизу школи, тож бачив, як він після уроків не злазив з турніків. Відзначався врівноваженістю. Відзначив би його особливу акуратність, скромність. Був виконавським у всьому. Не пам’ятаю такого, щоб він когось підвів. Віталія любили і поважали не тільки у класі, а й у всій школі, у всьому селі. Його завжди можна було бачити у нашому сільському храмі. Під час своїх військових відпусток навідувався у нашу школу. Загибель Віталія — трагедія для нашого колективу, нашого села. За ним плачуть усі...

У Зозулях почали збирати пожертви родині Бахурів. Готова надати їй допомогу і районна рада. Гідно проведе одного з кращих своїх учнів і рідна школа Віталика. Під час похорону всю дорогу від його дому до цвинтаря встелимо квітами...

Надія КАРКУЛЕВСЬКА, класний керівник Віталія Бахура

Це була дитина-сонечко, дитина-радість! Виховувався у порядній християнській сім’ї. Був завжди ввічливим. Не уявляю, щоб він з кимось не привітався чи комусь нагрубіянив. Ми всі пам’ятаємо його лагідні, усміхнені, добрі очі. Нікому не відмовив у допомозі. Як тільки мав вільну хвилинку, спілкувався з педагогами, цікавився нашим здоров’ям, справами. Просив: “А покличте мені ще того вчителя...”. Ніби прощався з нами. Можливо, щось відчував...

Не повинно бути, щоб такі діти гинули! Нарікаю на наших керівників — починаючи від президента і закінчуючи офіцерами, які ніяк не дадуть ради з отими терористами. Я сама втратила сина і знаю, яке це жахливе горе для батьків...

Олександр ПОРОНЮК, керівник регіонального медіа-центру Міністерства оборони України, підполковник

Мені доводилося спілкуватися з товаришами старшого лейтенанта Віталія Бахура, які вчилися з ним в Академії Сухопутних військ. Називали його справжнім офіцером, бо хотів пройти військовий гарт там, де зараз найпотрібніше країні, а не поблизу свого дому, на малій батьківщині. Такі хлопці, як Віталій Бахур, — еліта нашої нації. Не можу описати, який біль переживаємо ми від втрати цих героїв. У такі печальні миті для багатьох наступає момент істини. Багато офіцерів зараз пишуть рапорти, щоб поїхати на схід і зробити свій внесок у захист держави.