«У кримських татар з українцями спільні кольори прапора, спільна мета – зупинити окупанта…»

У гнітючій атмосфері репресій, переслідувань і гонінь відзначили у неділю, 18 травня, сумний ювілей у своїй історії кримські татари. 70-і роковини з часу ініційованої Сталіним депортації зі своїх історичних земель стали для них таким же приниженням з боку нового російського диктатора Путіна, яким було саме вигнання...

У травні 1944-го радянська влада за звинуваченням у співпраці з фашистами разом з іншими жителями Криму примусово виселила зі своєї батьківщини майже 190 тисяч кримських татар. Із сонячного півострова їх у вагонах для худоби етапували у пустинну Середню Азію, холодний Сибір та суворий Урал. Від голоду, хвороб і енкаведистських куль багато тисяч знайшли там свою погибель …

За горбачовської перебудови Верховна Рада СРСР перепросилася за злочини «вождя народів», прийнявши декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, яких було піддано насильному переселенню, і забезпечення їхніх прав».

Як мав би вчинити у день пам’яті жертв тоталітаризму керівник Росії, країни, яка стала правонаступницею СРСР? Прилетіти до кримських татар (як прилітав недавно на 9 травня), попросити пробачення за минулі злодіяння щодо них, запалити поминальну свічку, вклонитися до їхніх святинь. Це був би воістину гуманістичний акт. Так зробив би кожен адекватний лідер кожної цивілізованої країни. Але Путін натомість надіслав до кримських татар бойові вертольоти, які своїм ревом заглушували виступи на мітингах-панахидах біля Сімферополя, у Бахчисараї. Надіслав сучасні «воронки» на камазівських платформах, краснодарські загони ОМОНу з кийками, «бетеери», які лякали учасників мирної ходи. Немає сумніву, що саме з наказу російського президента самопроголошений зіц-глава Республіки Крим Аксьонов заборонив масові заходи до 70-річчя депортації кримських татар, мотивуючи це напруженою ситуацією на… південному сході України і небезпекою зриву… курортного сезону.

Незважаючи на заборони, кримські татари вийшли пом’янути своїх співвітчизників. Не на площу Леніна у центрі Сімферополя, де збиралися останні 20 років, бо звідти цього разу російський ОМОН їх витіснив, а у передмістя столиці Криму, селище Ак-Мечеть. Сюди у супроводі російських спецназівців (що виглядало, радше, на конвой) зібралося близько 20 тисяч учасників — зокрема, з Керчі, Джанкоя, Бахчисарая, Алушти та інших міст. Всього у недільних жалобних акціях взяли участь близько 60 тисяч кримських татар (подекуди вони тримали українські прапори). Під час виступів у Ак-Мечеті над траурним зібранням, зокрема під час молитви, яку розпочав муфтій мусульман Криму Еміралі Аблаєв, низько пролітали бойові гелікоптери, намагаючись заглушити промовців, залякати кримських татар. У відповідь люди спочатку свистали у бік нелюдів, а потім почали дружно вигукувати рідною мовою: «Народ! Батьківщина! Крим!». А також скандували ім’я свого лідера Мустафи Джемілєва. Виступаючи на мітингу-реквіємі, голова Меджлісу Рефат Чубаров заявив, що домагатиметься зняття заборони на в’їзд Джемілєва у Крим. Він закликав активніше добиватися відкриття національних кримськотатарських класів у школах на півострові. Подякував свідомій, з громадянською позицією молоді. А ще попросив своїх співвітчизників не піддаватися на провокації…

Більш рішучими були тези резолюції, що її одностайно прийняли учасники траурного мітингу. У цьому документі йдеться про необхідність негайного відновлення прав кримських татар, припинення дискримінації за політичними, національними та релігійними мотивами. Міститься вимога про надання національно-територіальної автономії — для реалізації права кримських татар на самовизначення на своїй історичній території. Кримські татари закликали владу півострова відновити історичні назви, які носили населені пункти перед депортацією. Визнати Курултай та Меджліс представницькими органами корінного народу Криму. А також на рівні законів гарантувати своє представництво в органах влади Криму. Тяжко повірити, що Москва прислухається до цих вимог…

Двотисячний мітинг-реквієм за участі лідера кримських татар Мустафи Джемілєва відбувся у Києві. Його учасники, крім державного, заспівали українською мовою кримськотатарський гімн «Ант еткенмен». Демонструючи солідарність із депортованим у 1944 році народом, учасники акції «Єдина країна — Крим — Україна» розвернули велетенський (розміром 9 х 6 м) прапор кримськотатарського народу. На підтримку кримських татар кияни запалили поминальні свічки, з лампадок виклали напис Nо genocide! Багато хто у соцмережах замість власного фото в акаунтах поставив кримськотатарський прапор. Мітинги солідарності з кримськими татарами відбулися у Дніпропетровську, Харкові, Львові, в інших містах.

Звернення до кримських татар з нагоди сумної річниці надіслав в. о. президента України, Голова Верховної Ради Олександр Турчинов. Нагадавши, як у нелегкий час репресій підтримували кримських татар українські дисиденти В’ячеслав Чорновіл, Павло Григоренко, Михайло Горинь, Турчинов зазначив: «Ми завжди будемо разом, подолаємо всі труднощі, відновимо територіальну цілісність України і побудуємо гідне життя для себе і своїх дітей».

Зовсім інша тональність була у посланні кримського прем’єра- самозванця Аксьонова. Він заявив, що жителі Криму «не повинні зводити національні паркани». І застеріг, що «радикальний націоналізм розділяє людей, підточує сформовану століттями кримську ментальність». Інакше, як наругою над почуттями вдруге поневоленого народу, це не назвеш…

Думки з приводу

Святослав ВАКАРЧУК, лідер рок-гурту «Океан Ельзи»

Коли в чоловіка забирають дім — плаче його сім’я. Коли в народу забирають дім — плаче його земля... Пам’ятаємо разом з кримськими татарами!

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат України («УДАР»)

У нас з кримськими татарами не лише схожі кольори прапора. В нас спільна історія і сьогодні спільна мета — зупинити агресора і окупанта. Ми пережили геноцид сталінського режиму — Голодомор, вони — депортацію. У неділю вперше за 23 роки їм заборонили вшанувати пам’ять замордованих і вивезених… На знак солідарності ми передали у Крим найбільший в Україні кримськотатарський прапор, де наші брати на окупованій території. Їх лідер, Мустафа-ага, нев’їзний на землю предків. Хіба це не новий геноцид? Українські політики і дипломати не повинні починати жодної міжнародної зустрічі без згадки про поневіряння кримчан і, зокрема, татар. А Мустафа-ага для мене і мільйонів українців — приклад мужності, сили і позиції. Тримайтеся, брати!