«Російські військові зацікавлені будь-що спровокувати українців на кровопролиття…»

Російська інтервенція у Криму не дає спати кожному з нас. Занепокоєний весь світ. Виводять з рівноваги не тільки документальні кадри вторгнення у суверенну державу, а й дезінформація, якою щедро годує наших громадян і своїх обманутих співвітчизників імперська Росія. А що відбувається у цій гарячій точці насправді? Світло на реальні події у Криму пролив у розмові з кореспондентом «Високого Замку» житель півострова Сергій Осипов (на фото). Він — український офіцер у запасі, випускник Львівського військово-політичного училища (нині — Академія сухопутних військ ім. Петра Сагайдач-ного).

— Зараз іде випробування на витримку, — каже пан Сергій. — Головне намагання російської сторони — спровокувати будь-кого з українців на неадекватні дії. Російські чини зацікавлені у тому, щоб сталося кровопролиття — це виправдало б їхнє безглузде вторгнення у нашу країну. На сьогодні ніхто такого приводу їм не дав. Тому вони кидаються на все тільки, що можна: то на наші прикордонні загони, то на військові частини, то на «Укртелеком». Це повне безглуздя з боку росіян! Починають підтягувати загони козаків чи «ряжених» під козаків. Цих людей обдурили, що російськомовне населення страждає від кримських татарів і українських націоналістів. Вчиняються спроби спровокувати будь-який конфлікт. Кримські татари більше налаштовані по-українськи, по-державному, ніж багато російськомовних, які живуть у Криму багато років і, на жаль, не хочуть сприйняти Українську державу як свою рідну.

- А як розвивається ситуа­ція на військових об’єктах Збройних сил України?

— Незважаючи на те, що серед українських військових затесалася така паскуда, як колишній командувач ВМС Березовський, який зрадив Україну і перейшов на бік сепаратистів, усі наші військово­службовці проявляють високу витримку і готовність стояти в обороні України до кінця. І це попри те, що відчувають певне приниження — бо не можуть адекватно відповісти силам, які на нас тиснуть. Всі взяли до рук зброю. Всі готові виконати наказ. Паніки немає. Багато командирів дали своїм підлеглим зробити вибір: піти на бік сепаратистів, або залишитися захищати Україну. Але, наскільки мені відомо, українських військових, які б зрадили Україну, здрейфували, немає.

— Російські ЗМІ пишуть, що більше п’яти тисяч військовослужбовців України перейшли на бік нової кримської влади…

— Це брехня! Навіть у сімферопольському консульстві Російської Федерації, окрім дев’яти «беркутів», які отримали російське громадянство і ганебно фотографувалися з цими паспортами, жодних черг охочих стати громадянами Росії немає. Всі засуджують Березовського за підлу зраду. Саме Україна готувала цього військовослужбовця, вкладала кошти в його навчання…

— Це правда, що дружини українських військових стали живим щитом перед російськими військовими, щоб ті не атакували їхніх чоловіків, синів?

— Саме таке відбувалося у неділю у селищі Новофедорівці, де розташована наша авіаційна бригада. Наші жінки стали живим щитом між загарбниками і нашими військово­службовцями. Багато цих військовослужбовців є російськомовними, однак жодного конфлікту з україномовними товаришами по службі у них немає.

— Нам доводилося чути про винятковий гуманізм наших воїнів: були випадки, що вони пускали на нічліг у свої частини втомлених російських солдатів…

— Так було. Громадяни Украї­ни підгодовують їх, приносять цигарки. Вся ця путінська авантюра була розрахована на «бліцкриг» (блискавичну війну). Тому й «сервіс» відповідний. Російські військові сидять на сухих пайках. А людина у відбірних російських військах, в якої зріст 180 см, хоче добре їсти. На сухому пайку довго не протягне. У російських військових є розуміння, що стали заручниками ситуації.

— У понеділок було оголошено один з ультиматумів росіян: до 16-ї години україн­ські військовослужбовці однієї з частин повинні були скласти зброю…

— Ці ультиматуми лунають кілька днів поспіль. Росіяни випробовують наше терпіння. Вони нічого не можуть досягти. Їм треба збройний конфлікт — а його немає. Намагаються його зробити будь з чого. Козаки, яких росіяни завозять з Кавказу, з Краснодара, є зомбованими. Їм вклали у голову, що російськомовне населення Криму страждає від «жорстоких татарів», які знущаються над «православними братами». Лякають, що із Західної України приїдуть «бандерівці», які поріжуть всіх, пограбують військові склади, озброяться, вбиватимуть росіян. А тому, мовляв, цьому російськомовному населенню потрібен захист. Маячня!

— Багато ходить розмов про масове дезертирство, зокрема, що із севастопольської бухти втекли наші кораб­лі…

— Чергова брехня! Наші кораб­лі перебувають у місці постійної дислокації. У море вийшли тільки кораблі прикордонної охорони, яких намагалися захопити росіяни. Йдеться про Балаклавський прикордонний загін, який перебуває, швидше за все, в Одесі. Наші хлопці зберегли українську власність від захоплення її окупантами. У понеділок піднялися у повітря і здійснили передислокацію на континент, до обласного Миколаєва, літаки і гелікоптери Сакської морської авіаційної бригади.

— У переговорах з багатьма західними лідерами Путін каже, що останньою краплею, яка змусила його ввести російські війська у Крим, стало «бандерівське віроломство» у Криму. Що начебто «западенці» приїхали у Крим на автобусах і перестріляли російських військових. В Інтернеті є відео, де начебто лежать убиті «бандерівцями» росіяни…

— Уже всі зрозуміли, що це — брехня. Люди розібралися у цій фальсифікації. Пресловута Валентина Матвієнко, голова Ради Федерації Росії, коментувала, що при штурмі МВС загинуло двоє громадян Росії. Згодом спікер кримського парламенту Володимир Константинов визнав, що ця інформація не відповідає дійсності. Виправдати свою агресію Росія немає чим…

— Побутує думка, що центральне керівництво у Києві кинуло наших хлопців напризволяще у Криму. Що вони перебувають в облозі всіма забуті, що ніхто їм не йде на виручку…

— Ця теза не відповідає дійсності. Наше керівництво у Києві робить всі необхідні кроки, щоб ситуація розв’язалася мирно. Ці кроки — політичні. Всі розуміють, що в даному випадку зброєю нічого не вирішується. Все можна владнати політичним шляхом. Бо ситуація, що склалася у Криму, має саме політичне підґрунтя. Від залізних нервів Києва багато в чому залежить мирне вирішення цього конфлікту. Саме на це сподіваються у Криму.

— Як живеться у ці тяжкі дні рядовим кримчанам? Вони ходять на базари, у магазині, гуляють по весняних вулицях? Чи вони пригнічені і не виходять зі своїх домівок?

— З великою долею ймовірності можна вважати, що курортний сезон цього року буде зірвано. У Криму відчувається брудна робота російської пропаганди. Російському народу вона показує, що у Криму небезпечно, що тут не можна відпочивати, що російськомовних тут переслідують. Така «деза» вдарить по рядових кримчанах, які на життя заробляють курортним бізнесом: орендують житло, торгують сувенірами, займаються сервісом. Ця військова агресія відверне від Криму не тільки російських туристів, а й білоруських, представників інших країн СНД, які щоліта їхали сюди.

— Чи відчувають на собі пресинг сім’ї українських військових?

— Скажу про інше — про величезні недопрацювання, яких припустилося все минуле керівництво України у плані ідеології. У Крим роками нічого не вкладали, щоб укріпити українські позиції. Я у Криму живу з 1993 року, військову службу проходив у Севастополі. За всі роки Незалежності найбільш потужним українським патріо­тичним заходом був фестиваль «Червона рута». Це була не примітивна шароварщина, а сучасна молодіжна музика. Оце привернуло найбільшу увагу молоді, привабило Україні найбільше симпатиків з боку російськомовного населення. Всі інші «просвітницькі» заходи були «сокирними», їх робили люди «совка». Найгірші зразки цих безглуздих експериментів — допотопні кінофільми, пісні. Це крутили до того часу, поки не викликали огиди, блювотну реакцію у місцевого населення. На жаль, нічого кращого з просунення української культури «фахівці» з україністики не могли запропонувати. А от Росія все прорахувала. З того часу, як у Криму базується її Чорноморський флот, для «удовлетворения культурных потребностей», «чтоб не утратить духовную связь с Родиной», було організовано трансляцію російського телебачення. Російськомовне населення вбирало у себе інформацію не з наших телеканалів, а з російських. Прикро…

З радянських часів Крим був територією, де залишалася партійна і військова номенклатура СРСР. Після розпаду Союзу, коли цю номенклатуру відтягнули від корита, вона образилася. Свій гнів спрямувала проти незалежної України. Ця номенклатура багато років отруювала молоді покоління Криму.

Конфлікт полягає ще й у тому, що багато людей, особливо молодих, не сприймають цей «совок». Для них Україна є їхньою державою. Скажу вам відповідально: чимало кримських татар розмовляють державною мовою набагато краще, ніж деякі українці. Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров — далеко не єдина серед кримських татар людина, яка володіє українською бездоганно…