«Кажу лікарям: не обманюйте – відчуваю, як витікає око...»

Сотні людей постраждали під час сутичок на Грушевського. Утім, попри травми, багато активістів відмовилися від госпіталізації, обійшовшись допомогою медиків Майдану. Кажуть, так безпечніше. Кореспондент «ВЗ» навідалася в офтальмологічне відділення Жовтневої лікарні, де зараз перебувають 17 пацієнтів з Майдану. Четверо людей залишилися без очей…

41-річний підприє­мець Василь Максимів приїхав у неділю на віче зі села Якобова Долинського району Івано-Франківської області. Коли почалися заворушення на Грушевського, з цікавості пішов туди. «Знімав відео, фотографував, — розповідає. — Дивлюся, на землі лежить каска — підняв, одягнув на голову. Вона мені врятувала життя. Коли був біля автобуса, який розхитували, мені у голову полетіла бруківка. Від удару каска розламалася навпіл. Коли ж жбурнув її, щоб не заважала, — у мій бік полетіла граната. Очевидно, різкий рух став сигналом для снайпера».

Отямився Василь у «швидкій». Тоді ж зрозумів, що залишився калікою на все життя. «Питаю, чи ока у мене немає. Лікарі заспокоюють, кажуть, щоб не переживав, мовляв, все на місці. А я їм: не обманюйте, я чую, як воно витікає». Чоловіка відразу доправили до лікарні, прооперували — видалили залишки очного яблука. За операцію не взяли ні копійки, але протез доведеться ставити за власні кошти. Чоловік каже, якби знав, що таке з ним станеться, нізащо не пішов би у гущу подій.

У недільній сутичці постраждав киянин 28-річний Валерій — гумова куля зрикошетила в око. Хлопець майже не бачить на ліве око — лише розмиті контури. Лікарі дають надію, що при правильному лікуванні зір може відновитися. Валерій після одужання планує повернутися на Майдан. «Чого мені боятися? Я вистояв, коли кулі свистіли просто біля вух, гранати поруч розривалися, у мою каску на голові влучили дві цеглини. Одного бою­ся: повстання може захлинутися — тоді буде справді страшно, повернемося у сталінські часи».

В’ячеслав Веремій став жертвою сутички на Грушевського через свою професійну діяльність. Він — журналіст. Аби зблизька все роздивитися, впритул наблизився до кордону біля стадіону «Динамо». «Думав, дистанція безпечна, — розповідає, — та помилився. У мене на очах були окуляри. Коли неподалік розірвалася граната, осколки полетіли просто в очі, лінза розбилася і шматки скла пробили око».

«Коли все те почалося на Грушевського, від телевізора не відходила, — долучається до розмови мама В’ячеслава Катерина Аркадівна. — Кілька разів телефонувала Славіку, просила, щоб тримався подалі. Раптом чую в новинах, що двоє журналістів постраждали. Миттю в таксі — і сюди. Тут стільки поранених було. Більш важких оперували в першу чергу. Слава Богу, сітківка вціліла. Попереду — друга операція».

У Юрія Бородіна контузія ока. Його прооперували.

20-річний киянин Юрій Бородін постраждав у понеділок ввечері. У хлопця — контузія ока, його недавно прооперували. «У понеділок після роботи вирішив піти подивитися, що там робиться на Грушевського, — пригадує. — Потрапив у перші ряди перед кордоном. Раптом чую вигук: «Граната». Я різко присів, накрив голову руками, та граната впала просто перед моїм обличчям і розірвалася. Далі — «швидка», лікарня, операція. Око, слава Богу, залишилося, але доведеться ще довго лікуватися».

P.S. Коли верстався цей номер, журналісту «ВЗ» зателефонував колега з «Віс­тей» і повідомив, що в лікарню прийшли міліціонери і «поставили всіх на вуха». Медперсонал плаче. Одного важкопораненого міліція примусово забрала невідомо куди. Інші пацієнти тікали, хто куди міг...

Фото автора