«В університеті пригрозили: ще раз тут з’явлюся, покличуть міліцію»
Студента Юрія Ковтуна виключили з вузу – через участь у Євромайдані
20-річний Юрій Ковтун (на фото) уже місяць живе на Майдані у Києві. Досі навчався у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського на факультеті іноземних мов. Мріяв стати професійним перекладачем: англійська, французька, німецька. Вчився добре, готувався до сесії. Коли по всій Україні прокотилася хвиля Євромайдану, відразу ж подався на центральну площу Вінниці підтримувати людей. Та уже за кілька днів життя Юрія перевернулося із ніг на голову. А почалося з того, що його виключили із вузу…
«Ми всім курсом ходили на Майдан, — розповідає хлопець. — Збиралися після пар і йшли волонтерити — роздавали їжу, чергували ночами. Жодного дня навчання не пропустив».
Одного дня до університету завітало п’ятеро чоловіків, які представилися «директорами» і повідомили, що Юрія і двох його товаришів виключено із лав студентів. «Так сталося, що саме моя і двох однокурсників фотографія з Майдану потрапила на першу сторінку місцевої газети. Там була написана брехня, мовляв, студенти замість того, щоб вчитися, прогулюють заняття і заробляють гроші. Відразу ж після публікації прийшли ці незнайомі люди і видали нам папери, де було вказано, що нас виключили з університету за прогули і перебування на Майдані».
Юрій намагався пояснити керівництву навчального закладу, що це якась помилка, що він просто обстоював свою думку на Майдані. Та все марно. «Ходив до декана, до ректора, але вони лишень розвели руками, мовляв, нічого вдіяти не можуть. Зрештою заявили, що викличуть міліцію, якщо ще раз там з’явлюся».
Юрій — круглий сирота. У 8 років його взяли до будинку сімейного типу, де ще виховувалося дев’ятеро дітей. «Опікуни тримали мене до 18 років — доки держава платила їм за мене гроші. Коли ж досяг повноліття, відразу відпустили на всі чотири сторони. Я самотужки вступив в університет, 4 роки провчився. Перед тим здобув спеціальність кухаря — маю 6-й розряд. Поки вчився, жив у гуртожитку, отримував стипендію. Коли виключили, втратив все — ті невеликі гроші, за які жив місяць, житло. Вирішив: поїду в Київ на Майдан. Майже два дні добирався з Вінниці — їхав з пересадками, бо в кишені не було ані копійки».
На Майдані хлопця прихистили афганці, дали місце у наметі та порадили йому звернутися до юристів. Тепер він гордо носить посвідчення із написом «син полку». У свою чергу, Юрій як може віддячує за добро. «Якби не вони, не знав би, як далі жити — пропав би. Афганці мене підтримали морально, дали прихисток. Натомість готую страви, копчу м’ясо, сало для активістів, чергую». Попри всі негаразди і поневіряння, яких довелося зазнати, Юрій ні про що не шкодує. Каже, навіть якби знав, що все так складеться, все одно ходив би на Майдан. «Мені втрачати вже нічого. Буду тут до перемоги. Поновлюватися на навчання не буду, у Вінницю повертатися теж не буду. Почну нове життя у Києві».
Як розповів кореспонденту «ВЗ» юрист-волонтер Євромайдану пан Олександр, студенти часто зверталися по допомогу через тиск керівників вузів. «Як не дивно, найбільше звернень було від студентів вишів Тернопільщини, — коментує юрист. — Студенти нарікали, що ректори, декани телефонували до них і вимагали повернутися зі столичного Майдану. Погрожували відрахуванням. Ми дали вказівки студентам, як із цим боротися. По-перше, їм не обов’язково зізнаватися, що вони на Майдані, можна зіслатися на хворобу чи участь у конференції. У більшості випадків це діяло. Трьох студентів нам вдалося відновити на навчання».
