Вчасно зрадити – передбачити?..

Купка фотографій, на яких ми з помаранчевими стрічками, горнятка чи ручки з підковами. Ото й усе, що залишилось у більшості українців від Помаранчевої революції. Дев’ять років тому ми і справді вірили, що “разом нас багато, нас не подолати” і готові були мало не молитись на помаранчевих лідерів. Хіба могли тоді повірити, що ті, хто сьогодні виголошує палкі промови зі сцени, завтра так легко зрадять ідеали Майдану? На жаль, тих помаранчевих, хто так чи інакше почав працювати на режим Януковича, так багато, що перелічити усіх зрадників важко. Але основні прізвища варто пам’ятати, адже вибори у нас кожні чотири роки...

Безперечно, найбільшим розчаруванням Помаранчевої революції є її символ Віктор Ющенко. Саме йому маємо подякувати за президента Януковича та те, що замість ЄС ми вже швидше рухаємось у співзвучне з Європою місце... Його діяльність навіть коментувати не хочеться — провал кумира мільйонів на президентських виборах свідчить сам за себе. Мертві бджоли не гудуть.

«Бандитам — тюрми»? «Завершити політичну реформу за європейським зразком»? «Ці руки нічого не крали»? Усе це зраджено авторами гасел. Актуальним на сьогодні залишається тільки гасло: «На злодію шапка горить», — заявляв лідер СПУ Олександр Мороз у 2008 році, виправдовуючись, мовляв, не я найбільший зрадник у цій країні. Найбільший чи не найбільший — важко сказати, зраду кілограмами не міряють. Але Мороз, який стояв на майдані пліч-о-пліч з Ющенком і Тимошенко, у 2006 році допоміг створити парламентську більшість з ПР, КПУ та СПУ, позбавивши колишніх союзників можливості впливати на рішення парламенту.

Кажуть, найбільше вдарила по “помаранчевих” зрада Давида Жванії, адже він був одним із фінансових донорів опозиції. У 2011-му його виключили з НУНСу, а вже у 2012 р. він пройшов до парламенту як член ПР. Практично одночасно зі Жванією з НУНСу виключили ще одного лідера Майдану, засновника «Пори», Владислава Каськіва. Наразі він безпартійний, але вірою і правдою служить Януковичу, очолюючи Держкомінвестицій. Судячи з того, скільки він зміг заробити на будівництві об’єктів до Євро-2012 та LNG-терміналу (якого, до речі, досі не почали будувати), зрада помаранчевих цінностей принесла йому чималі дивіденди. Не зміг відмовитись від пропозиції президента Януковича ще один помаранчевий кар’єрист Юрій Павленко. В уряді Тимошенко він був міністром молоді, сім’ї та спорту. При Януковичі став дитячим омбудсменом. Співпрацює з “регіоналами” тепер ще один колишній майданівець Євген Червоненко. Екс-прем’єр Анатолій Кінах також надовго серед “помаранчевих” не затримався. Нині він очолює Союз промисловців та підприємців і розповідає про те, як важко буде україн­ському бізнесу у разі підписання Асоціації з ЄС та яке йому буде щастя від спів­праці з Росією.

Неоднозначна роль у розвалі тандему Ющенко-Тимошенко Віктора Балоги. Офіційно до Партії регіонів, на відміну від свого брата Петра, він не вступав. Однак начебто саме він агітував Ющенка за співпрацю з ПР і натравив тодішнього гаранта на Юлію Володимирівну... Не зміг відмовитись від пропозиції Януковича зайняти крісло міністра економіки і шоколадний король Петро Порошенко. Однак зробив він це начебто для того, аби врятувати свій бізнес. Утім, навіть у біло-блакитному уряді надовго він не затримався. Надто вже проєвропейський.

Зрозуміти, чому люди, які стояли біля витоків Помаранчевої революції, не змогли скористатись підтримкою мільйонів, а почали торгуватись з опонентами і в результаті дали себе купити, важко. Пригадується фраза з одного радянського фільму “Вчасно зрадити — не зрадити, а передбачити...”.