Михайло ВАТУЛЯК: «В Україні книжковою справою займаються або фанати, або вар’яти»

Майже половина райцентрів Львівської області взагалі не має книгарень. Немає спеціальної крамниці у Буську, Жидачеві, Перемишлянах, Кам’янці-Бузькій, Мостиськах, Старому Самборі, Яворові... З цього ганебного списку “вибули” Пустомити.

Здалеку видно новий магазин. Впадає у вічі заїзд для візочків — доступ до книгарні матимуть і інваліди, і матусі з немовлятами.

“Руками таких ентузіастів, як Олександр, нарешті відновлюється доступ до книги. В наш час в Україні книжковою справою займаються дві категорії людей — фанати і вар’яти, — сказав пан Михайло Ватуляк, голова Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини. — Тішуся, що є люди, які розуміють: книжка потрібна і дітям, і дорослим”. Сам власник книгарні Олександр Каширін каже, що дуже хотів, аби в місті була книгарня. Приміщення будував сім років.

Перерізали стрічку, і в книгарню ринули відвідувачі — яблуку ніде було впасти. Крамниця облаштована на сучасний лад, кожен покупець може взяти до рук потрібну книжку, погортати... “Книгарні мають тільки так виглядати. За Союзу були прилавки, бо за ними ховали дефіцитні товари”, — з іронією посміхається пан Михайло.

Книжок у крамниці — на будь-який вік і смак. І казки, і енциклопедії, і класична література, і сучасна, і кулінарні книги, і релігійні. А ось і перший покупець. Пан Орест придбав книгу “Гетьмани України”. Каже, що має чотирьох козаків-онуків, буде їм читати про славних героїв України. Прийшли до книгарні і найменші покупці, відразу зловили по кольоровій казці. Матусі не змогли дітям відмовити і вишикувалися до каси. У книгарні приймають замовлення на літературу. Якщо якоїсь книги нема — за день-два привезуть.

Приїхала на відкриття і відома письменниця Марія Чумарна. “За Радянського Союзу книгарні були, на початку 90-х почали зникати, а тепер знову повертаються. Тому не треба хвилюватися”, — оптимістично дивиться вперед пані Марія.

У дитячій районній бібліотеці втішилися звісткою про відкриття книгарні. “Діти, коли гублять бібліотечні книжки, мусять їх відкупити. А не було де! В середу приїжджає базар, то там можна знайти таку-сяку літературу, але ж ринок до 12-ої — діти в той час у школі. Щоправда, є в нас у деяких канцтоварах книжкові полички, але там і вибору нема, і дорого”, — каже завідувач бібліотеки Галина Максимчук.

Запитувала я у жителів Пустомит, коли закрили у місті останню книгарню. Ніхто не міг сказати точно. Пані Орися каже, що то було в 70-х роках. У дитячій бібліотеці кажуть, що десь в кінці 80-х. Михайло Ватуляк вважає, що це трапилося на початку дев’яностих. Пан Михайло від імені Асоціації видавців ще у 2007 році звернувся до Львівської обласної ради, щоб та допомогла виправити ситуацію. “Тодішній голова обласної ради Мирослав Сеник надіслав до усіх голів районних рад Львівщини листа з проханням-пропозицією виділити приміщення для відкриття книгарні, — розповів Михайло Ватуляк. — 80 відсотків відповідей були відписками. З Пустомитівської райради також прийшла відповідь, що вільних приміщень нема. Але вони виділили ділянку для будівництва книгарні приватному підприємцю Олександру Каширіну”.

Зателефонувавши у книгарню наступного дня після відкриття, дізналася, що покупців так само багато, як і в перший день. Торг іде...