Дві хвилини буревію, а збитків на сотні тисяч...

У понеділок під вечір в Самборі лив дощ і дув сильний вітер. Погода було хоч і паскудна, але не на стільки страшна, щоб не взяти дочку та внука та не вести у спортивну секцію. Але дорогою, дивлюся, біжить молода панночка, здалеку розмахує руками, кричить, що суне смерч, треба ховатися. Про всяк випадок сховався, тим паче, над містом стояв незрозумілий гул, щось ламалося так, наче тріщать звичайні школярські олівці.

Уже за кілька хвилин після того, коли побачив, що трапилося, стало моторошно. Біля СШ номер 10 на дорозі валялися величезні ялини. З сусідньої школи-інтернату злетів дах, вибило пластикові вікна, на роздоріжжі біля місцевого ринку валялася лінія електропередач. Металева покрівля ринку полетіла на сусідні будинки, крамницю похоронних послуг розділила навпіл стара тополя, на центральну церкву в Самборі упав сусідніх дах, та ще й металочерепицю на храмі понівечило. Далі більше — при виїзді зі Самбора у бік Мостиськ не вціліло більшість приміщень — з бару повністю зняло другий деревяний поверх — добре, що хоч відвідувачі, які замовили солянку, встигли втекти. З виробничих приміщень комунального підприємства зняло покрівлю, на місцевому цвинтарі попадали старі дерева і понівечили могили. І це далеко неповний перелік того, що мені довелося побачити після смерчу, який лютував над містом не більше двох хвилин. Дивним видалося те, що коли в місті все тріщало і валилося, людських жертв, Богу дякувати, не було. За словами головного лікаря ЦРЛ Юрія Денька, лише два пішоходи, на яких звалилося гілля, звернулися за допомогою У чоловіка рвані рани голови, у жінки — струс мозку, але від госпіталізації відмовилися. Востаннє на Самбірщині такий смерч стався у 2000 роц?, коли в одну мить у селі Бірчиці, наче лезом, зрізало всі дахи:

Того зловісного понеділкового вечора вратуші терміново зібралася комісія з надзвичайних ситуацій, на яку алярмовим порядком приїхав головний надзвичайник області Олексій Титаренко. Мова йшла про те, щоб у першу чергу надати допомогу комунальним структурам — шифер, робоча сила, розчищення шляхів, і бідним людям. Надзвичайники зі Львова, Старого Самбора, Дрогобича працювали цілу ніч і вже під ранок вулицями можна було пройти і проїхати.

За офіційними даними, 8 населених пунктів району — села Бісковичі, Воютичі, Максимовичі, П'яновичі, Лановичі, Міжгайці та Баранівці та частково Самбір досі залишалися без світла. У Самборі пошкоджені покрівлі 16 приватних житлових будинків, 17 житлових будинків комунальної власностї та три будівлі соціальної сфери — бібліотека, училище культури та школа-інтернат. Повалені близько сотні дерев, які пошкодили 4 автомобілі, 2 опори міських ліній електропередач. У вівторок після обіду кореспондент “ВЗ” ще раз пройшов “гарячими точками” і переконався у тому, що офіційні дані наразі далекі від істини. Річ у тому, що державні мужі рахують державні збитки, а приватники, мовляв, справа приватна — питайте у своїх страховиків. Смерч, який пронісся Самбором, радше всього, буде визнаний надзвичайною подією місцевого значення і більшість проблем ляжуть на місцевий бюджет. Настільки бідний, що навіть ніде взяти кошти на те, аби комунальники вивезли за межі міста повалені дерева. Річ у тому, що міський бюджет заборгував позику за виплачену бюджетникам зарплату і всі надходження до казни, йдуть на погашення боргу. А місцеві комунальники працюють у борг уже три місяці. Коли у провінційному місті трапляються такі лиха, то місто лишається з проблемою сам на сам. У вівторок після обіду підійшов до центральної районної бібліотеки, з якої буревій стягнув 180 листів шиферу. На порозі стоїть директор бібліотечної системи Надія Фетісова і ледь не плаче — не дай Боже дощу, і книжки попливуть. Взагалі місто “зализує рану”: хтось вставляє вікна, хтось ремонтує дах...

Парадокс та й годі — минулого тижня в Самборі проводили штабні навчання з цивільної оборони. Керівники міста та комунальники успішно упоралися з уявним завданням — вибух газу у багатоповерхівці. Мабуть, наступного разу будуть вчитися боротися з неслідками природної стихії...

м.Самбір.