Останнє Сімейне попередження

Блаженний той, хто увірував, що справа ректора Петра Мельника — початок чудотворного зцілення України від корупції. Влада, мовляв, прозріла, і її караючий меч ні чужих, ні своїх «нечестивців» не щадитиме. Може, процес над Мельником є знаком зверху. Тільки означає він не команду «фас» проти корупції, а останнє Сімейне попередження тим, хто досі не второпав: капризи «младореформаторів» не обговорюються.

Апетит під час їди приходить. Ось і в Сім’ї, яка десь понадкушувала, а десь просто з рота видерла ласі шматки у вітчизняних товстосумів (Валерій Хорошковський, Ігор Коломойський, Олександр Ярославський — далеко не повний список жертв «младодерства»), слиновиділення не припиняється. Чим же таким смачненьким, спитаєте, «младореформаторам» скандальний ректор головного податкового вишу приглянувся? Кріслом, запевняють посвячені у закулісся справи Мельника.

Здавалося б, ректорський портфель — замала рибина для Сімейного рота. Тільки не цей. Якщо ним «правильно» розпорядитися (а Мельнику цього таланту не позичати), то такий портфель краще за Золоту Рибку служитиме. Не посада, а невичерпна золота жила. Хочеш розкішні хороми — будь ласка. Бажаєш бути місцевим князьком — просимо дуже. Від абітурієнтів — дивіденди, потім — від студентів, а там і від вдячних випускників — за працевлаштування (кажуть, Мельник мав неабиякий вплив на кадрову політику у податковій вертикалі). Ось і вирішили на Сімейній нараді: насидівся вже пан Мельник на своєму хлібному місці — час іншим дати посидіти.

Подейкують, шеф Міністерства доходів і зборів Олександр Клименко вже й ставленика на ректорське крісло пригледів. Тільки Мельник прощатися з насидженим (ще з кучмівських часів) місцем не поспішав. Довелося «младореформаторам» від езопівської мови (у червні проти керівництва податкового вишу порушили кримінальну справу за зловживання в освоєнні коштів, виділених у рамках підготовки до Євро-2012) до «базару по понятіях» перейти. Від показово-виховного шмагання за «непослушаніє» Мельника ні колишні заслуги перед Януковичем (під час президентської кампанії 2004-го ректор «схиляв» студентський електорат до голосування за «правильного кандидата») не врятували, ні багаторічне членство у Партії регіонів, ні дружба з прем’єром Азаровим. За однією з версій, Миколу Яновича навіть до відома не поставили про операцію «антиМельник» — завбачливо, щоб не попередив, бува, друга. Та й «пов’язали» ректора саме тоді, коли його високопоставлений покровитель у відпустці був.

Надій на заступництво Азарова Мельник, схоже, не полишає. Ректор, подейкують, навмисне суд за хвоста тягнув (не з’являючись на засідання і затягуючи тим самим обрання запобіжного заходу), очікуючи прем’єрського повернення з відпустки. Навіть виздоровіти до виходу Азарова на роботу встиг. З лікарні виписався і сидить під домашнім арештом.

У середу на опального ректора мають сигнальний браслет одягнути, як у Лазаренка в Америці був. Ця електронна штучка — маячок не лише для правоохоронців. Дехто зі спостерігачів за справою Мельника розцінив браслет для ректора замість наручників як сигнал того, що процес можуть спустити на гальмах. Звільненого крісла від Мельника, мовляв, домоглися (з переляку сам у відставку подав), тож на перший раз можна і помилувати. Іншим «норовливим» і так наука буде.

Другий варіант розвитку подій для ректора менш обнадійливий. А що, коли «у верхах» вирішать порозмахувати справою Мельника перед носом у Заходу? Бачите, мовляв, ніякого вибіркового правосуддя в Україні немає: провинився — просимо за ґрати, незалежно від посади, заслуг і кольору партквитка. Заради такої «показухи» Мельника по повній перемелять.

Не бажаючи випробовувати удачу, кум скандального ректора, екс-генпрокурор Святослав Піскун, за інформацією ЗМІ, давно п’ятами з України накивав (вже й нібито на притулок у Франції сподівається). Від біди — подалі. Раптом «младореформаторам» і його в ім’я невибіркового правосуддя «злити» захочеться (зачіпок для цього у біографії екс-генпрокурора, як і у випадку з його кумом Мельником, довго шукати не доведеться).

Навряд чи спить спокійно і колишній нардеп-«регіонал» Василь Грицак, якого називають близьким другом Мельника. Не так давно Грицак вже випробував на собі Сімейну хватку: головний лобіст концерну «ЄДАПС» разом із власниками цієї «паспортної» монополії залишився біля розбитого корита, коли одним махом їхній надприбутковий бізнес перекочував до держкомбінату «Україна» (з державним підприємством «воротити» справи на мільярди легше і менш затратно). І хоча як міні-компенсацію Грицак отримав крісло заступника голови Державної міграційної служби, недоторканності йому ніхто не гарантував.