За правосуддям – до непрофесійних суддів

У Личаківському районному суді міста Львова розпочався процес, який увійде в історію. Вперше в Україні долю людини, яка звинувачується у вбивстві, вирішуватимуть не професійні судді, а суд присяжних. Фігурантами кримінальної справи, яку розглядають, стали непересічні люди. Жертва вбивства — відомий лікар 67-річний Леон Фрайфельд, який понад тридцять років очолював травматологічне відділення 8-ї клінічної лікарні. На лаві підсудних — 26-річний громадянин королівства Марокко Шакіб Отман. Іноземець під час досудового розслідування вини не визнав.

У морзі донька впізнала лікаря хіба що по годиннику...

19 жовтня минулого року, близько 6-ї години ранку, у центрі Львова, на вулиці Пекарській, убили людину. За версією міліції, поодинокі у ранковий час перехожі бачили, як між літнім чоловіком у спортивному костюмі та якимось молодиком виникла сварка, яка переросла у бійку. За твердженнями свідків, молодик повалив літнього чоловіка на землю та почав копати ногами. Коли жертва перестала чинити спротив, нападник почав скакати по тілу непритомної людини. У пориві люті навіть не помітив, що на місці бійки з’явився наряд міліції... Коли на місце трагедії прибула “швидка”, чоловік ще дихав. Та через кілька хвилин його серце зупинилося.

У кишенях загиблого не було жодних документів. Через страшні травми рідні упізнали його у морзі лише по годиннику. Тоді стало відомо, що загинув відомий лікар Леон Фрайфельд. У свій останній ранок він вийшов у спортивному костюмі з квартири, щоб забрати з автостоянки автомобіль та поїхати на роботу...

Тим часом у Личаківському райвідділі міліції, куди доставили затриманого, з’ясувалося, що на лікаря напав 26-річний громадянин Марокко Шакіб Отман.

Списки кандидатів у присяжні складали у міськраді

На вимогу звинуваченого в умисному вбивстві Шакіба Отмана вперше в Україні його долю взявся вирішувати суд присяжних. Положення прийнятого минулого року Кримінально-процесуального кодексу України передбачають право звинувачених у злочинах, за які загрожує довічне ув’язнення, наполягати на розгляді справи судом присяжних. В Україні, переконався на власні очі кореспондент “ВЗ”, суд присяжних докорінно відрізняється від судів присяжних у США та інших країнах Заходу. В Америці кількадесят залучених до процесу присяжних лише вирішують, винна людина чи не винна. В Україні присяжні разом з професійними суддями беруть повноцінну участь у розгляді справи.

Участь у судовому процесі в Україні беруть п’ять присяжних — три основні, два — запасні. Списки кандидатів у присяжні складали у міськраді. З-понад п’ятдесяти осіб відібрали кандидатів. Кількох з них на вимогу учасників процесу відсіяли. Зокрема колишню працівницю прокуратури та офіцера МНС. Так склалося, що у першому судовому процесі за участі присяжних долю звинуваченого вирішуватимуть п’ять жінок. Три з них — вихователька, паспортистка та пенсіонерка — зайняли місця поряд з головуючим на процесі професійним суддею Назарієм Нором. Запасні присяжні сиділи у залі поряд з представником державного звинувачення. Біля лави підсудних разом з адвокатом звинуваченого своє місце зайняла перекладач з французької (від перекладача з арабської Шакіб Отман відмовився через поганий переклад ще під час досудового слідства).

Процес розпочався з розгляду клопотань. Першим клопотання висловив Шакіб Отман. Він попросив суд заборонити в судовій залі фото та відеозйомку. “Я не винен, — пояснював через перекладача звинувачений. — Отож не хочу, щоб мене показували по телебаченню як якогось терориста. Якщо журналісти хочуть зі мною спілкуватися, нехай приходять до мене в СІЗО”.

Це клопотання суд відхилив. Журналісти, пояснив суддя Нор звинуваченому, за українським законодавством мають право висвітлювати відкриті судові процеси. Після цих пояснень Шакіб Отман забився у куточок клітки, в якій встановлена лава підсудних, та намагався сидіти так, щоб його не могли фотографувати.

Понад дві години знадобилося суду для розгляду клопотання адвоката звинуваченого Ярослава Гандзюлевича. Звертаючись у першу чергу до присяжних, він попросив їх відвести від участі в розгляді справи представника звинувачення прокурора Богдана Дяківа. Свою вимогу адвокат пояснив тим, що йому не дали змоги ознайомитися з деякими відеоматеріалами, які вивчало слідство, та тим, що слідчий і представник прокуратури “вдавалися до залякування захисту та, скориставшись одноденною відсутністю захисника, спробували замінити його на “ручного” адвоката”. Цей “призначений” адвокат, пояснював присяжним Гандзюлевич, прийшов у СІЗО та протягом години примудрився вивчити три томи кримінальної справи, після чого письмово засвідчив, що зауважень до ведення слідства не має.

Поки суд у нарадчій кімнаті розглядав клопотання адвоката, репортери, які переповнювали судову залу, атакували решту учасників процесу. Найбільше відповідати на запитання журналістів довелося старшій доньці Леона Фрайфельда Людмилі Вериго. Пані Людмила дипломатично зазначала, що сподівається на справедливий суд. Та згодом зауважила, що справедливим вважатиме вирок, яким вбивцю її батька засудять до довічного ув’язнення. Захисник потерпілих Богдан Подубинський додав, що після ознайомлення з матеріалами справи його підопічні не мають сумнівів у тому, що саме людина, яка сидить на лаві підсудних, убила Леона Фрайфельда.

Після двогодинного перебування в нарадчій кімнаті суд відхилив клопотання про відвід прокурора. Адвокат Гандзюлевич знову попросив слова та оголосив клопотання про відвід професійних суддів, які, на його думку, пішли на поводі у звинувачення. Після чергового обговорення суд відхилив і це клопотання.

Версія захисту — «вбивство на замовлення»

Поки тривало досудове розслідування та триває судовий розгляд, марокканець перебуває у слідчому ізоляторі. Іноземець, з’ясував “ВЗ”, сидить у звичайній камері разом з іншими підозрюваними. На умови утримування під вартою не скаржиться. Лише жалкує, що не може, як цього вимагає його релігія, молитися п’ять разів на добу.

Шакіб, розповів його адвокат, приїхав в Україну, щоб вчитися у Львівському національному медуніверситеті. Він був зарахований на підготовче відділення та оплатив за рік проживання в студентському гуртожитку. Комендант гуртожитку розповідав, що марокканець був спокійним, нічим особливим від інших спудеїв не відрізнявся.

За постійні прогули занять Шакіба з навчання відрахували. Арабська громада допомогла Шакібові влаштуватися на навчання у приватний Інститут бізнесу та права. Проте на той час вже було прийнято рішення про депортацію Отмана з України. Отож у приватний інститут, твердить його адміністрація, Отмана на навчання не зарахували.

Цілу ніч напередодні вбивства лікаря марокканець провів у розважальному нічному закладі. Під ранок, коли він напідпитку йшов вулицею, каже Шакіб, на нього напали міліціонери, доставили у райвідділ і там били, вимагаючи зізнатися у вбивстві...

Шакіба Отмана, розповів “ВЗ” адвокат Гандзюлевич, затримали о 6 год. 15 хвилин. До 17-ї години, без присутності перекладача та адвоката, правоохоронці проводили з ним слідчі дії — робили зріз нігтів, змив рук, огляд одягу. Здобуті таким чином докази захист вважає незаконними.

Раніше шляхи арабського студента та відомого лікаря ніколи не перетиналися. Отож мотивів для вбивства у Отмана, на чому акцентує увагу його захист, не було. У мас-медіа, обговорюючи можливі мотиви злочину, припускали, що добряче підпилого марокканця розлютив якийсь образливий для арабів напис ідишем на спині спортивної куртки, в яку був одягнутий лікар. Перевіряючи цю гіпотезу, правоохоронці замовили переклад напису. З’ясувалося, що це була реклама ізраїльської фірми, що виготовляє спортивний одяг.

Доводячи, що його підзахисний лікаря не вбивав, Гандзюлевич нагадав, що Леон Фрайфельд був кремезною людиною з дуже сильними руками. Його кулаки, було видно у морзі, були побиті та набряклі. Тобто лікар, припускає адвокат, чинив відчайдушний спротив нападникові. А у Шакіба, каже Гандзюлевич, у день затримання він не бачив жодної подряпини чи синця.

Адвокат підозрюваного переконаний, що Шакіб Отман на лікаря не нападав. За версією захисту, Леон Фрайфельд став жертвою... вбивства на замовлення. Його вбивці, намагатиметься довести на наступних судових засіданнях адвокат Отмана, заздалегідь очікували на жертву поблизу автостоянки. А арабського молодика, який опинився не в тому місці і не в той час, слідство просто зробило “крайнім”, щоб не шукати справжніх вбивць.

Чиїм доводам та доказам — захисту чи звинувачення — повірить перший в Україні суд присяжних?