Помилуваний – але не скорений!
Після більш як дворічного ув’язнення Юрій Луценко повертається у велику політику. Хоча її і не покидав
На саме Благовіщення, 7 квітня, у домівки всіх, кому дорогі свобода і демократія, прийшла блага вість: через 833 дні у застінках польовий комендант Майдану Юрій Луценко вийшов на волю! Повернувся з-за ґрат таким, яким його знали досі, — рішучим, оптимістичним. І усміхненим.
Першими вільного Луценка побачили його дружина, двоє синів — їм дозволили пройти за тюремну браму, поділилася деталями з кореспондентом «Високого Замку» прес-секретар «Народної Самооборони», близький друг родини Луценків Лариса Сарган. А вже на виході екс-міністр внутрішніх справ потрапив в обійми своїх соратників — народних депутатів Юрія Стеця, Володимира Ар’єва, Олеся Донія, Сергія Пашинського, Андрія Павловського, а також брата Сергія. Вийшов одягнутим у яскраву вишиту сорочку, яку привезла дружина. Зверху була накинута куртка, в якій прогулювався зі своїм песиком того драматичного дня 25 грудня 2010 року, коли за командою з Банкової спецназівці закували його у кайданки...
Автору цих рядків не вдалося поспілкуватися у неділю ні з Юрієм Луценком, ні з його щасливою дружиною, які їхали в авто до Києва. «Революційне» подружжя попросило журналістів цього дня їх не турбувати. Хотіли побути наодинці разом з дітьми — розлука була такою довгою. Саме через це «помаранчевий термінатор» не заїжджав і на опозиційний мітинг «Вставай, Україно!» у Києві, куди зібралося до 20 тисяч протестантів. Привітав його учасників через мобільний телефон Арсенія Яценюка. Кожне слово Луценка було програмним.
«Я впевнений, — говорив екс-міністр через гучномовець, — те, що сьогодні роблять лідери опозиції, йдуть до людей і закликають їх відстоювати свої права — є найправильнішою політикою. Насправді політика робиться не в Адміністрації президента, не у Верховній Раді. Вона робиться на майданах. Ми так перемагали, і ми так знову переможемо… Найбільше для людини важить свобода. Але важливо відчувати, що на цій свободі ти не один. Важливо, щоб на свободі ти відчував себе в колективі однодумців. Тому щиро радий, що нарешті буду серед тих, хто, так само, як і я, мріє про Україну демократичну, вільну і європейську».
Ворота Менської виправної колонії відчинилися для екс-міністра внутрішніх справ після указу президента про помилування, згідно з яким на волю вийшли ще п’ятеро в’язнів, зокрема екс-міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук. Напередодні з проханням про помилування Луценка до Віктора Януковича звернулася Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська (сам Луценко відмовився про це просити, бо не вважає себе злочинцем. — І. Ф.). Окреме звернення було від співголів спецкомісії Європарламенту Олександра Кваснєвського і Пітера Кокса. Глава держави скерував ці листи у президентську комісію з помилування, вона дала добро, а далі, керуючись «гуманними» мотивами, політичний опонент Луценка «великодушно» дарував йому волю…
В Європі повідомлення про звільнення Луценка назвали «фантастичною новиною». Єврокомісар Штефан Фюле не приховував емоцій: «Це перший, але важливий крок у подоланні вибіркового правосуддя». За словами Фюле, недільне рішення Віктора Януковича дає надії на підписання у листопаді Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
Вийшовши на волю, Луценко домагатиметься повної реабілітації в Європейському суді з прав людини, бо вважає себе в’язнем сумління. Наразі Луценко позбавлений права обиратися народним депутатом, але на вибори президента це обмеження не розповсюджується. Втім, Луценко уже заявив, що не претендуватиме на посаду глави держави, а підтримає узгодженого кандидата від опозиції. Попри лікування, включається в активну політичну роботу. Серед її важливих завдань — звільнення екс-прем’єра Юлії Тимошенко.
Незважаючи на те, що ця влада в’їлася йому глибоко у печінки, Луценко заявив, що не збирається жодного дня витрачати на помсту. «Працюватиму на перспективу», — сказав він.
Коментар для «ВЗ»
Олександр ПАЛІЙ, політолог
Звільнення Юрія Луценка — це не «прозріння» Віктора Януковича, а його спроба вийти з міжнародної ізоляції, в яку сам себе загнав. Є ще один мотив у діях президента. Своє основне завдання — вибори 2015 року — влада збирається вирішувати через сумнівний референдум. Помилуванням Луценка влада хоче трішки підправити свій імідж узурпатора…
