Сергій ВЛАСЕНКО: «Усі бізнес-активи Щербаня отримали «донецькі»

За останні дні сталося багато резонансних подій довкола колишнього глави українського уряду Юлії Тимошенко. Головна «бомба» — звинувачення лідера опозиції у замовному вбивстві народного депутата Євгена Щербаня. Цю шокуючу новину від Генпрокуратури Тимошенко зустріла у коридорі лікарняної палати, де спить — на знак протесту проти зневаження її елементарних прав. Коли їй вручали «повідомлення про підозру» — колишній екс-прем’єр перебувала у напівпритомному стані… На запитання, які крутяться на язиці ледь не у кожного українця, «Високому Замку» відповів захисник ув’язненої опозиціонерки — народний депутат Сергій Власенко.

— Якщо вам випало б говорити від імені Юлії Тимошенко — яку контрвідповідь могли б дати генпрокурору Пшонці?

— Мені не треба говорити замість Тимошенко. Юлія Володимирівна передала особисту заяву, яку я оприлюднив на сайті ВО «Батьківщина». У цьому зверненні вона чітко висловила позицію щодо останніх, цілковито абсурдних звинувачень. Тимошенко заявила, що не має жодного відношення до трагічної загибелі Євгена Щербаня. Що серед осіб, зацікавлених у вбивстві цього народного депутата, був Віктор Янукович, який відразу, майже через чотири місяці після цього злочину, раптом став головою Донецької облдержадміністрації. За життя Щербаня ним не став би ніколи.

Усі бізнес-активи Щербаня отримали його колишні партнери — хлопці донецького регіону. Юлія Володимирівна називає їхні прізвища…

Нова справа проти Юлії Тимо­шенко стосується двох груп звинувачень. Крім вбивства, у ній йдеться про те, що корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), яку очолювала Тимошенко, отримувала якісь державні гарантії по своїх економічних зобов’язаннях. Юлія Володимирівна це спростовує. Державні гарантії щороку відображаються у Державному бюджеті України і повинні були відображатися у Державному бюджеті Російської Федерації. Держбюджет затверджують законом. Це — публічний документ. Легко відкрити закон про Державний бюджет за будь-який рік, починаючи з 1997-го, і переконатися, що жодних зобов’язань по гарантіях ЄЕСУ українська держава на собі не мала. До речі, представник Азарова у цьому «виставковому» Господарському суді м. Києва теж говорив про це. В Азарова заявляли, що український уряд ніколи не видавав державних гарантій ЄЕСУ. Це все легко довести. Але легко — у незалежному суді, не у таких судах, як у нас, на кшталт кірєєвського, який мали у «газовій» справі…

— Генеральна прокуратура оперує даними про величезні кошти, які начебто надійшли від колишньої компанії Тимо­шенко на рахунки вбивць Щербаня. Чим ви крили б цей головний аргумент звинувачення?

— Генеральна прокуратура бреше! Від компанії Тимошенко ніякі кошти ні на які сумнівні рахунки не надходили. Ще раз кажу: брех-ня! З цього приводу цікаве журналістське розслідування провів відомий журналіст інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко. Він ніколи не був симпатиком Юлії Володимирівни, критично ставився до неї, пуб­лікував статті, які були не дуже приємними для Юлії Володимирівни. Однак після проведеного розслідування Лещенко заявив: жодних грошей від Тимошенко ні на які рахунки вбивць не надходило. І не могли надходити!

Деякі ЗМІ розповсюдили такий собі документ нібито з Ген­прокуратури — «повідомлення про підозру». Це вкотре свідчить, що справа про вбивство Щербаня не має нічого спільного з юриспруденцією, а є звичайнісіньким політичним піаром влади. Цей «злив інформації» відбувся сплановано, запрограмовано. Знаю точно, що із Генпрокуратури цей текст пропонували декільком виданням — нібито як ексклюзив. Навіть побіжний аналіз опублікованого тексту засвідчує, що це не є юридичний документ. У «повідомленні про підозру» пишеться приблизно таке: «Громадяни А. і Б. неодноразово зустрічалися». Так юридичні документи не пишуть! Пишуть їх так: громадянин А. прийшов до громадянина Б. такого-то числа о такій-то годині. Вони розмовляли про те і те. Свідком цього був громадянин В.». Тоді це є юридичним документом. А те, що написано і злито в Інтернет, — це «казки Кузьміна» (першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна. — І. Ф.). Це — художня література. В якій нормальній країні Генеральна прокуратура «зливає» дані досудового слідства у засоби масової інформації? Якщо пани Кузьмін і Пшонка так упевнені у своїх доказах, то повинні тихенько проводити розслідування, тихенько приходити у суд і тихенько доводити свою позицію. Замість цього вони роками їздили по Європі, розказуючи, що справа по Тимошенко — не політична. Якщо — не політична, то навіщо ви це доводите?

— Від вбивства Щербаня минає 17 років. З цим злочином Тимошенко раніше не пов’язував ні президент Кучма, хоча мав на неї великий зуб, ні інші її політичні противники, ні родина Щербаня. Чому зараз з’явилася така справа?

— Євгена Щербаня було вбито у донецькому аеропорту 3 листопада 1996 року. Починаючи з 1997 року, його син Руслан неодноразово давав інтерв’ю, публічно виступав. Жодного разу на цих прес-конференціях не звучало ім’я Тимошенко. У 2003 році, під час розгляду у Луганському апеляційному суді справи проти безпосередніх виконавців цього злочину, теж жодного разу не звучало ім’я Тимошенко. Нагадаю, 2003-й — розквіт боротьби Тимошенко проти Кучми. Якби у тодішнього президента був хоч якийсь компромат на Тимошенко, хоча би натяк на це, то, звичайно, він би це використав. І притягнув би Тимо­шенко до відповідальності. Але жодного разу про це не говорилося.

Хочу нагадати ще одну ситуацію, яку розповідала мені особисто Юлія Володимирівна. Восени 2009 року, у розпал президентської кампанії, до неї прийшов перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін (зустрічався з нею двічі з цього питання). Кузьмін сказав Тимошенко таке: «Юліє Володимирівно, проти вас об’єдналися Ющенко і Янукович. Як президент Ющенко вимагає від мене, щоб я почав фальшувати справу по вбивству Щербаня. Але я знаю, що там нічого немає, і бути не може. Знаю, що ви — порядна людина. Тому не хочу нічого фальшувати». Так сказав тоді перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін кандидату у президенти Юлії Тимошенко. Але у 2011 році, коли влада зрозуміла, що у неї всі справи проти Тимошенко розвалюються (зокрема про «швидкі допомоги», «кіотські гроші»), вирішила перейти всі юридичні, моральні межі — і використати у цій звірячій війні звинувачення у вбивстві людини. Зроблено це для того, щоб спробувати довести, що Тимошенко — кримінальний злочинець…

У газеті Kyiv Post з’явилося цікаве інтерв’ю громадянки США Ізабелли Кириченко, яка є дружиною Петра Кириченка, найближчого помічника Павла Лазаренка, основного свідка обвинувачення в американській справі Лазаренка, якого зараз Генеральна прокуратура України використовуватиме як одного з основних свідків у справі Євгена Щербаня. Ізабелла Кириченко зазначила наступне. У вересні 2011 року вона приїхала в Україну, щоб продати квартиру. Покупцем цієї квартири «випадково» виявилася дружина народного депутата Володимира Пилипенка, який входить до «групи Портнова» (Андрій Портнов донедавна був заступником глави Адміністрації президента України та керівником Головного управління з питань судової реформи та судоустрою. — І. Ф.). Ця квартира була під арештом, і ріелтер-посередник пообіцяла Ізабеллі, що вирішить це питання. Ріелтер справді принесла з прокуратури довідку-дозвіл на продаж. Як виявилося згодом, цей дозвіл був сфальшованим, а пані Ізабелла опинилася в Лук’янівському СІЗО за звинуваченням у шахрайстві. Перше, що їй сказали слідчі Генеральної прокуратури, — «Примусьте вашого чоловіка дати покази проти Тимошенко у справі про вбивство Щербаня. І ми вас відпустимо». Громадянка Сполучених Штатів з онкологічним захворюванням два місяці пролежала у Лук’янівському СІЗО на бетонній підлозі в камері на 20 ув’язнених! А потім її різко випускають під підписку про невиїзд, а ще через місяць випускають з України до США без будь-яких обвинувачень. Після цього пані Ізабелла в інтерв’ю все це розповіла. Американка зазначила, що від неї вибивали «допомогу» в отриманні показів чоловіка Петра Кириченка проти Тимошенко, що вона, Ізабелла, по суті, була заручницею Рената Кузьміна у нас тут, в Україні. Ось на таких «показах», на таких «доказах» зараз Кузьмін будуватиме справу Щербаня…

- Не оминають прокурори, судді і вашу особу. «Завдяки» їм ви позбулися дипломатичного паспорта, стали невиїзним. Кажуть, вже готові кримінальні справи проти вас…

- Уже не «кажуть»… Я бачив документи, якими підтверд­жено, що стосовно мене до Єдиного реєстру кримінальних проступків внесено відомості про дві дії, які влада тлумачить як злочини… Знаючи мій статус захисника Юлії Тимо­шенко, багато людей (особливо ті, що співпрацюють з владою) обмежили спілкування зі мною. Але залишилися друзі — і у Генеральній прокуратурі, і в Адміністрації президента, і в міліції. Ці друзі розповідають, що відбувається там. Знаю достеменно про те, що особисто Віктор Янукович дав команду Віктору Пшонці, Ренату Кузьміну і Андрію Портнову «знайти будь-що» проти мене і посадити у в’язницю. Лише тому, що я є захисником Юлії Тимошенко. У мене немає бізнесу, немає якихось темних плям у минулому. І тому почали використовувати особистісні речі, які протягом останніх двох років їхня міліція ніяк не могла кваліфікувати (очевидно, йдеться про скандал з колишньою дружиною — моделлю Наталією Окунською. — І. Ф.). Я добре знаю «фах» хлопців Кузьміна на фальшування кримінальних справ. Знаю, що викликають людей, змушують їх давати фальшиві покази. Ці люди два роки тому казали одне, зараз їх змушують написати інше. Вони зараз заднім числом хочуть переробляти свідчення, створювати якісь нові документи. Я знаю, якими методами вони це роблять. Ні до закону, ні до справедливості це не має нічого спільного. Це має відношення лише до бажання однієї людини обмежити Юлію Тимошенко в ефективному захисті.

- Ви — людина, яка зараз найчастіше бачить Юлію Тимо­шенко. Всілякі кривотолки ходять про її здоров’я. Як очевидець, розкажіть про її самопочуття…

— Проблема полягає не лише у тому, що стан здоров’я Юлії Володимирівни є дуже поганим, а у тому, що українська влада нічого не робить, щоб цей її стан якось виправити. Щоб вашим читачам було все зрозуміло, проведу таку аналогію. Уявімо, що лежить людина, якій зробили операцію на апендицит. Їй наклали шви. Але кожного дня приходить тюремник, який ці шви розриває і рана кривоточить. А потім тюремник каже: дивіться, п’ять місяців рана у вас не загоюється! Приблизно така ж ситуація відбувається з Юлією Тимошенко. Тільки-но спостерігається певний прогрес в її лікуванні, як тут же виникають якісь штучно створені Державною пенітенціарною службою ситуації — для того, щоб цей прогрес нівелювати.

Не можу не розповісти про кричущий випадок, який стався минулої п’ятниці, 18 січня. Коли того дня я відвідав Тимошенко у харківській лікарні «Укрзалізниці», вона була у невідомому для мене стані. Не реагувала на мою появу, не впізнавала. Тимошенко була настільки блідою, «відключеною», не реагувала ні на що, що я у перші секунди злякався, що вона померла… Лише доторкнувшись до її руки і відчувши, що вона — тепла, зрозумів, що моя підзахисна — жива… У такому режимі я спілкувався з Юлією Володимирівною хвилин 15. У цей момент у кімнату увірвалися представники Генеральної прокуратури. Побачивши її у такому стані, навіть вони відмовилися проводити з нею слідчі дії…

Коли я побачив свою підзахисну у вівторок, 22 січня, то запитав її: «Юліє Володимирівно, що ви пам’ятаєте про п’ятницю?» Вона каже: «Сергію, а ти що, був у мене в п’ятницю?». Так, кажу, я у вас просидів 30 хвилин, ми розмовляли. А вона: «Я нічого не пам’ятаю…».

Тимошенко у той день давали якісь ліки. Керівник лікарні — професор Афанасьєв — у своєму інтерв’ю сказав: «Ми трошки дали їй заспокійливого…». Що це за таке заспокійливе, якщо після його вживання людина нічого не пам’ятає, не впізнає оточуючих, не може говорити?