росія змавпувала навіть український Національний диктант

Отже, в Україні минули вже 15 диктантів, доки росія побачила, що «ето хорошо», і змавпувала досвід України для себе, при цьому, однак, внісши поправки, які перекреслили весь позитивний зміст заходу.

Так, росія за своєю звичкою назвала свій диктант відразу «великим», хоча ніякої величі в ньому не виявилось. По-друге, росіяни назвали свій диктант етнографічним, мабуть, щоб потрафити іншим національностям, але це теж не збулося, бо російський захід проводиться переважно російською мовою, і це заперечує визначення «етнографічний», бо, скоріше за все, він «русско-великодержавний». Тому досить дивно, що російські пропагандисти стверджують, що диктант «масштабна просвітницька акція спрямована на зміцнення міжнаціональної злагоди, консолідацію російського суспільства».

Нарешті, присвята «диктанту» дню 7 листопада, яке було колись днем кривавого більшовицького перевороту, а тепер чомусь називається «днем єдності», не сприяє успіху, бо з більшовицьким переворотом зв’язані великий терор, коли були вбиті мільйони співгромадян, голодомором, обманом з боку більшовиків, які обіцяли «робітникам заводи і земля селянам», а в результаті принесли тільки смерть і нове радянське рабство.

На днях в Сімферополі відбулася прес-конференція «Об'єднання народів росії через великий етнографічний диктант», учасники якої повісили багато лапші на вуха окупованих кримчан. Пропагандисти, серед яких були Руслан Якубов, який називає себе «голова держкомітету у справах міжнаціональних відносин», відома колаборантка, що присвоїла собі право «очолювати» «українську національну громаду» Криму, Анастасія Грідчина, а також очільник грецького колаборантського об'єднання Іван Шонус, «завідуюча сектором освіти на рідних мовах» «міністерства» освіти Зарема Сулейманова, як пишуть, «зійшлися на думці, що подібні акції допомагають підвищити етнографічну грамотність, зміцнити почуття єдності, популяризувати культуру та традиції народів Росії. Наголошувалося, що завдяки диктанту люди дізнаються більше про різні національності та їх звичаї, розширюючи свій кругозір…»

І нарешті - російський диктант і не диктант взагалі, бо це 30 питань, на які 45 хвилин треба дати відповіді, які б влаштували його організаторів.

У своєму виступі Анастасія Грідчина сказала, що «етнографічний диктант, незважаючи на невелику кількість питань, намагається за змістом охопити кожен суб'єкт рф, починаючи від Калінінграда і закінчуючи Далеким Сходом». Але це не правда, бо росія налічує більше 80 суб'єктів так званої «федерації», і 30 питань ніяк не охоплюють їх всіх. Більшість етнографічних суб'єктів так і залишаться поза увагою «диктанту».

Окрім того, Грідчина не посоромилась сказати ще одну неправду: «Іноземні гості, які відвідують росію під час диктанту, -- каже вона, — наголошують на унікальності цієї акції, оскільки не зустрічали нічого подібного у себе на батьківщині…» Отже «голова» «об'єднання українців Криму» досі не помічає, що диктант задовго до запозичення його в росію, проводився в Україні, тому називати російський захід «унікальним» нема ніякої причини.

Нема причини також називати російську «національну політику» успішною, бо десятки поневолених москвою народів прагнуть до визволення, про що свідчать багато національних рухів, які ставлять своїм завданням досягнення свободи.

А війна росії в Україні при наявності в країні мільйонів етнічних українців, це взагалі провал міжнаціональної політики москви.

Учасники прес-конференції розповіли, що «кількість кримчан, які перевіряють свої знання в галузі етнографії… у 2024 році становила 85 тисяч жителів». Це смішно, якщо взяти до уваги, що в Криму живуть більше 2 мільйонів жителів, а в школах навчаються понад 500 тисяч дітей, отже участь в диктанті взяли приблизно менше п’ятої частини учнів шкіл, яких насильно посадили за парти і дали завдання писати так званий «диктант». Та ще, очевидно, трохи безправних студентів.

«Саме такі заходи закладають фундамент дружби між народами, виховують у дітях та молоді повагу до інших культур та традицій. Спілкуючись у багатонаціональному середовищі, учні вчаться цінувати не лише свою спадщину, а й багатство культурного різноманіття, яке оточує нас», — говорила Зарема Сулейманова. Але про яке ж «багатонаціональне середовище» йдеться, якщо кожен російською мовою викладає свої обмежені знання про інші народності, більшість з яких учасник диктанту наживо ніколи не бачив?