«Держава чекає, щоб упц мп засудила агресора і довела, що не має нічого спільного з російською церквою…»

Судовому з`ясуванню стосунків держави і промосковської церкви передувала низка організаційних заходів з боку ДЕЕС — на виконання Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та урядової Постанови «Про затвердження Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена».

17 травня було розпочато дослідження на предмет виявлення згаданої афілійованості у діяльності упц мп. А 17 липня, завершивши це дослідження, ДЕЕС видала припис упц мп — із чотирма вимогами про усунення протягом місяця виявлених порушень закону. Але упц мп проігнорувала цей припис, заявила, що він її не стосується, розцінила його як утиски свободи совісті… Відтак Державна служба України з етнополітики та свободи совісті попросила сказати своє слово Феміду.

Оцінку цим подіям на прохання кореспондента «Високого Замку» дає докторка філософських наук, професорка, фахівчиня з питань релігії Людмила Филипович.

Ієрархи упц мп загрузли у своїх зв’язках із рпц

— Якими бачите перспективи цього судового процесу?

— Рішення буде. Але про його зміст говорити зарано. Пригадуєте фразу про «найгуманніший суд у світі»? За упц мп стоять мільйони вірян, вона має понад дев’ять тисяч парафій… Думаю, суд це врахує, виходитиме з інтересів вірян. Утім, основна претензія буде не до того, у що вони вірять, як вони моляться. Держава сформулювала свої вимоги до політичної орієнтації згаданої церкви. Претензії стосуються афілійованості Київської митрополії з російською православною церквою. Держава не хоче щось руйнувати, не вимагає силового автоматичного приєднання упц мп до Православної церкви України — на зразок того, як 1946 року радянська влада під час львівського псевдособору насильно заганяла до рпц Українську греко-католицьку церкву. Йдеться про те, що упц мп повинна офіційно заявити про свій вихід з лона російської православної церкви, з її структур. Не просто усно заявити, а підготувати документальне рішення. Але упц мп не хоче цього робити. Оскільки перебуваємо у правовому полі, оскільки захищаємося від країни-агресора, з церквою якої, як показали дослідження, зберігає тісний зв’язок упц мп, наша держава, громадянське суспільство хочуть дочекатися, коли згадана церква відкрито й сміливо заявить про свою світоглядну орієнтацію. Тобто коли упц мп засудить агресора і скаже, що не хоче мати нічого спільного із російською церквою, яка втратила ознаки християнськості. Саме так! Бо рпц перетворилася на прислужницьку, угодовську, підлабузницьку структуру кремля.

Навіть якщо суд і ухвалить рішення про припинення дії упц мп, і її буде позбавлено статусу юридичної особи, Київська митрополія не зробить того кроку, про який я щойно казала. Якби при керівництві у цій церкві стояли інші люди, не Антоній (Паканич) і не Онуфрій (Березовський), можливо, була би трохи інша історія. Але згадані ієрархи настільки загрузли у своїх зв’язках із рпц, що відступати не будуть. Народилися в Україні, але українцями так і не стали. Їх лякає те, що у разі виходу зі структур рпц вони (у розумінні москви) добровільно введуть себе у стан «неканонічності», у «сіру зону», в якій Київський патріархат перебував 30 років. Владики упц мп бояться втратити навіть отакий, не зовсім ясний теперішній стан, проголошений на своєму соборі у Феофанії 27 травня 2022 року, — стан, який іменують «самостійністю, незалежністю в управлінні». Що це таке — ніхто не розуміє. Такого статусу в православній традиції немає. Там є або автономність, або автокефальність…
Підозрюю, така ситуація керівництво упц мп задовольняє. Виходить, що вони між небом і землею — і з москвою зв’язків не розірвали, і ніби в Україні присутні… Не бачу поки що намірів упц мп змінити свій статус. Хоча знаю, що звичайні священники неодноразово просили керівництво митрополії пояснити, що це за стан такий. Парафіяни не задоволені таким бажанням верхівки упц мп у час війни одночасно сидіти на двох стільцях. Це викликає нерозуміння, несприйняття і протести.

Мені здається, що упц мп і зараз уже розділена на багато сегментів. Є протистояння між керівництвом і кліриками, звичайними священниками, між парафіями на сході і на заході, між монахами і мирянами. Є дуже багато напрямів розламу, які цю церкву як цілісну структуру руйнують.

Під час хресних ходів носять портрети російського царя

— Коли можна буде очікувати судового рішення?

— Гадаю, судовий процес затягуватимуть: представники упц мп не з’являтимуться на засідання, подаватимуть апеляції, «хворітимуть», їздитимуть у відрядження, займатимуться «паломництвом», з ними не можна буде зв’язатися. Придумуватимуть інші способи зволікання. Бо на суді задаватимуть конкретні запитання, на які потрібно буде давати конкретні відповіді. А упц мп не готова дати відповідь не тільки суспільству, а й собі. Ми не чуємо, що вона чітко визначилася. Та ж сама настоятелька жіночого Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря в Одесі - «матушка» Серафима (депутатка міськради Надія Шевчик) розповідає про те, що «монашество молилося, молиться і буде молитися за патріарха кіріла». Бо він, мовляв, світоч, авторитет, бо він «обраний Богом». Водночас інші представники упц мп кажуть, що не поминають його, бо «зрадив православіє»…

— 24 серпня в Софії Київській за участі президента відбулася урочиста Молитва за Україну з нагоди 34-ї річниці Незалежності нашої держави. На цій молитві представників упц мп не було видно…

— Їм не хочеться брати участь у таких державних заходах. Як вони туди прийдуть, якщо їхні покровителі оголосили війну Українській державі?.. Вони вирішили, що у своїй відданості москві стоятимуть до кінця… З ким судитеся ви, українці за походженням? Ви, ті, що тут, в Україні, «опікуєтеся» народом. Ви, ті, що називаєтеся українською церквою, судитеся з українською державою?! І ще коли — під час війни, коли нам загрожує знищення! Коли російська церква тикає пальцем: «Вас не було, немає і не буде!». А ви все ще стелите червоні доріжки під їхні ноги…
Це все через те, що певні духовні особи не включені у реальність цього життя. Живуть у своїй бульбашці, надули щічки, як маленькі дітки, і ображаються на Українську державу.

Це ж не вчора почалося! Усе це триває із 2013 року, ще за януковича, перед смертю митрополита Володимира Сабодана, коли курс було явно розвернуто у бік москви. В упц мп відпрацювали цю стратегію на поневолення українського народу, на імплементацію ідей «русского міра» у свідомість українських мирян. Саме тому зараз човгають «хресними ходами», несучи ікони миколи другого, співаючи всякі гімни на його честь. Ходять собі, хоча під час воєнного стану такі заходи заборонено…

Українська держава виявляє дивовижне терпіння і людинолюбство. Я собі уявила, що було б, якби з портретом Степана Бандери ходили хресними ходами десь у росії. Цікаво було би на те подивитися. Вони і двох метрів не пройшли б — тут же у «воронки» посадили б і вивезли «куди треба». А у нас представники московської церкви ходять хресними ходами і скаржаться, що їх переслідують, що їм не дають свободи віросповідання, дискримінують…

— Якщо суд задовольнить позов Державної служби з етнополітики і свободи совісті, чи не розцінить це росія як «переслідування православ’я»? І чи не використає як аргумент для продовження війни?

— А росії і аргументів не треба! Навіть якщо ми росіян полюбимо з новою силою, віддамо все, що їм «належало», дамо нові ділянки для побудови їхніх храмів, повідкриваємо нові релігійні організації - це нічого у хижацькій політиці путіна не змінить. Ідеться про зачіпку, якою хоче виправдати свою агресію. А ще путін для нашого духовного поневолення хоче в Україні другу державну мову. російський правитель керується одним мотивом — просто ненавидить Україну. І для реалізації своєї злості використовує будь-які «аргументи».

— Побачив статистику: від початку повномасштабного вторгнення росії Служба безпеки України за протиправну діяльність відкрила 180 кримінальних справ щодо священників упц мп (серед них 23 архієреї)…

— …І при цьому в упц мп заперечують свій зв’язок з російською православною церквою! Згадані архієреї прямо працювали на державу-окупанта та її церкву! Знайдено неспростовні докази того, що згадані священнослужителі упц мп є зрадниками України. А ми все ще з ними панькаємося… Така у нас доля: любимо всіх, у тому числі - ворогів. Так, як заповідав Господь. Живемо за християнськими нормами. Тільки довкола нас давно живуть не християни, а кровожерливі сатаністи…