Андрій «був парубок моторний. І хлопець хоч куди козак…» Яким українці запам‘ятали політика-патріота Парубія (ОНОВЛЕНО)

Ще буде час оцінити величезний внесок цієї людини у становлення, розбудову, захист незалежної України. А поки що згадаємо події, на яких виростав, до яких доклав своїх рук, які пропустив через своє серце Андрій Парубій…

Свою політичну кар‘єру він почав будувати під впливом героїчних предків, які за Україну воювали у Галицькій Армії, в УПА, були дотичними до демократичних процесів 90-х років. Невипадково згодом, коли став знаним політиком, Андрій Парубій ініціював спорудження у Львові пам’ятника Степану Бандері, збирав кошти на цей проєкт…

Через причетність до національно-визвольного руху у радянські часи сім‘ю Парубіїв на 10 років було вивезено до Сибіру. У 17 років, ще у часи срср, Андрій став співзасновником громадської організації «Спадщина», яка впорядковувала могили воїнів УПА, збирала спомини борців за волю України. Бажання глибше пізнати минуле свого народу привело юного активіста на історичний факультет Львівського університету ім. Франка (пізніше закінчив аспірантуру Львівської Політехніки за спеціальністю «політологія та соціологія»).

А далі була стрімка політична кар‘єра. Андрій був чи не наймолодшим депутатом Львівської міської та обласної рад першого демократичного скликання. Очолював молодіжне крило Соціал-національної партії (яка згодом стало називатися ВО «Свобода»), видавав суспільно-політичний журнал «Орієнтири».

Як політик з великими організаторськими здібностями добре зарекомендував себе під час Помаранчевої революції - тоді штаб демократичного кандидата у президенти Віктора Ющенка доручив йому бути комендантом Українського дому. Парубій координував роботу загонів «Народної самооборони», відповідав за життя наметового містечка…

Коли до влади прийшов янукович, Парубій із соратниками у парламенті постійно чинив опір проросійським нардепам, блокував їхні рішення, спрямовані на послаблення нашої держави, опирався затягуванню України в орбіту кремля. Один із найбільш яскравих епізодів його парламентської діяльності - спроба зірвати ратифікацію горезвісних Харківських угод, які продовжували перебування у Криму Чорноморського флоту росії, а відтак — наближали нинішню війну. Щоб зашкодити ухваленню цього документу, Парубій проніс у сесійну залу і запалив димові шашки. У проросійськи налаштованого спікера Литвина полетіли яйця. За це тодішня влада хотіла притягнути Парубія до кримінальної відповідальності…

І під час Революції Гідності Андрій Парубій став однією з найбільш знакових її фігур. Його бачили не тільки на сцені, де виступали політики, а й на барикадах, Парубій допомагав стримувати навалу озброєних «беркутівців». Від їхніх світлошумових гранат був поранений…

Важливий період його життя — робота першим віцеспікером Верховної Ради і головою парламенту. За час спікерства Андрія Парубія законодавчий орган ухвалив низку стратегічних державних рішень. У Конституцію було записано положення про інтеграцію України в Євросоюз і НАТО. Парламент доклався до появи Томоса, який утверджував незалежну Православну церкву України, започаткував децентралізацію влади. Революційним був закон про забезпечення функціонування української мови як державної, ухваленням якого Парубій дуже пишався.

Мало хто знає, але коли у 2014 році на сході України починало розгорятися вогнище сепаратизму, тодішній секретар РНБО Андрій Парубій (колись розповідав про це у розмові з кореспондентами «Високого Замку») їздив на Донбас, щоб під час перемовин спробувати вгамувати амбіції тамтешніх «вождів». Вже тоді зрозумів, що руйнівні для нашої держави рішення ухвалюють не у Донецьку чи Луганську, а у москві. Що звідти нас чекає велика біда…

Політичні опоненти Андрія Парубія і їхні підспівувачі часто насміхалися над вадами його мови. Неприпустимі репліки на його адресу дозволяла собі очолювана Володимиром Зеленським студія «Квартал 95». Парубій тримався стійко. Але коли шостий президент у стінах парламенту закінчив виголошувати свою популістську інавгураційну промову, тодішній Голова Верховної Ради Андрій Парубій іронічно сказав йому навздогін три слова: «Дякую! Було весело…»

На парламентських виборах 2019 року Андрій Парубій був другим номером партійного списку «Європейської Солідарності». Своє загострене почуття справедливості, за яку боровся все своє життя, він продемонстрував підтримкою чесного офіцера СБУ Романа Червінського, якого, як і багатьох інших політичних опонентів, репресує теперішня влада…

І наше особисте враження від спілкування з Андрієм Парубієм. Він завжди легко йшов на контакт із журналістами, попри зайнятість, охоче давав коментарі на актуальні теми. У нього не спостерігалося ні грама зірковості, зарозумілості. При розмові завжди усміхався, був привітним, доброзичливим, толерантним, охочим до пошуку точок дотику. Коли ж заходила мова про Україну, перед нами поставала цілком безкомпромісна людина…

Коментарі для «ВЗ»

АНДРІЙ ПАРУБІЙ МУЛЯВ ОЧІ МОСКВІ…

Володимир В’ЯЗІВСЬКИЙ, колишній народний депутат України

— Ми з Андрієм були земляками, як і я, він — з колишнього Червонограда…
У парламенті пам’ятаю його як надзвичайно активного чоловіка. Проявляв багато ініціатив щодо спротиву тодішній проросійській владі. Досі перед очима його запалені димові шашки, коли горебільшість у Верховній Раді ратифікувала Харківські угоди…

Відчуваючи, як у суспільстві наростає невдоволення політикою влади, тодішній спікер Литвин, який представляв провладну «ЗаЄду», одноосібно розпорядився відгородити Верховну Раду від людей металевим парканом. Парубій взявся знести той паркан, а я йому у цьому допомагав. Андрій тоді десь позичив генератор і болгарку, проконсультувався зі мною, як правильно користуватися ними — і ми ту загорожу зрізали, люди могли вільно пройти під стіни парламенту, висловити свою громадянську позицію.

Волелюбство Андрія стимулювало його до активних дій. Він не міг сидіти на місці, не міг бути спокійним, коли бачив несправедливість у будь-якій формі. З такими, як він, приємно було мати справу. Шкода, що доводиться говорити про це у минулому часі…

Своєю українською активністю Андрій багатьом заважав у цьому світі. Заважав бандитському середовищу — політикам, які зазіхали на незалежну Україну. Впевнений: на цю смерть було політичне замовлення…

Разом зі своїм батьком Андрій у 1990 році став депутатом обласної ради першого демократичного скликання, наймолодшим серед усіх, можливо, навіть в усій Україні. Коли подавав документи на депутатство, йому ще не було і 18…

Батько Андрія був знаним громадським активістом у Червонограді, де працював на шахті, а потім у місцевій газеті. Потім цю політичну активність він переніс до Львова — починаючи від створення Товариства української мови, Народного Руху. Батько і син Парубії були у перших лавах боротьби за Україну, за демократію. У цій боротьбі Андрій був вишколеним, дуже дисципліновааним. І середовище біля нього було таким же.
москва таких людей прибирає. Парубій муляв їй очі як один із символів Помаранчевої Революції, Революції Гідності. Без без нього неможливо уявити собі наші Майдани. Парубій одним з перших приїхав на Майдан з хлопцями, готовими до супротиву. Це теж пам’ятає московія. кремль прибрав парубія, щоб показати, що може дістатися до кожного борця за Україну…

Висновок із цієї трагедії: московія у своїх хижих намірах не спить. А значить її треба ліквідувати. Щоб вона заснула вовіки віків!

ЙОГО ВНЕСОК У НОВІТНЮ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ ВАГОМИЙ

Михайло ЦИМБАЛЮК, народний депутат (фракція «Батьківщина»), генерал-лейтенант міліції

— Андрій був дуже мужньою людиною, справжнім патріотом України. Як і його батько, завжди був на вістрі всіх державотворчих процесів. Мав гостре почуття гумору, водночас боляче реагував на будь-яку несправедливість. Він увійде в історію України як сотник Майдану, як діяльний Голова Верховної Ради…
В останні роки Андрій дуже рідко виступав з трибуни, за процесами у сесійній залі спостерігав зі сторони. Але його внесок у новітню боротьбу за Україну є вагомим, беззаперечним.

Виконавши свою місію у новітній історії України він останнім часом зосередився на інших, глибоко філософських речах. Багато читав, писав, знаю, що активно контактував з нашими міжнародними партнерами…
Чи не можна було запобігти вбивству Андрія Парубія? Як колишній керівник правоохоронних органів скажу таке: якщо є завдання на вбивство, наявність будь-якої охорони, її кількість і якість не вбережуть від фатального кінця. Сьогодні у світі є такі технічні можливості, що будь-яку особу, на жаль, можна ліквідувати — незалежно від рівня її важливості.

Однозначно діяв професійний кілер. Видно, що цю спецоперацію ретельно готували.
Згідно із чинним законодавством колишній голова Верховної Ради має право на державну охорону протягом трьох років. А потім, як і кожен громадянин, живе без цього привілею.
Правоохоронці зараз мають багато можливостей встановити особу вбивці, його рух. І все ж це злочин високої складності розкриття. Бажаю правоохоронцям успіху. Це в інтересах нашої держави. Бо йдеться про вбивство авторитетного політичного, державного діяча, патріота України. Розправа над ним — вкрай тривожний сигнал для суспільства.

Знаю, що є певні напрацювання у слідчих. Створено посилену слідчо-оперативну групу, яку очолили міністр внутрішніх справ, Генеральний прокурор. Фахівці найвищого рівня виїхали до Львова. Центральний апарат коригує діяльність правоохоронців. Навіть те, що є фото ймовірного підозрюваного, вже важливий крок…