«16-річного Степана Чубенка вбили російські найманці у 2014-му році за те, що знайшли у нього синьо-жовту стрічку…»

Ще два роки тому Донецька ОВА подала до Офісу президента клопотання про нагородження 16-річного Степана Чубенка, уродженця Краматорська, званням Героя України. Але в Офісі це клопотання так і не розглянули…

Журналісти створили петицію, яка у досить короткий термін набрала необхідних 25 тисяч голосів, аби це клопотання таки розглянули на державному рівні.

У 2023 році я була на зустрічі з мамою Степана Чубенка, пані Сталіною. Вона презентувала у Львові книгу свого сина: «Я зрозумів сенс життя»… У 2014 році Степана Чубенка закатували «денеерівці». Коли мама розповідала про свого Стьопу, так вона його лагідно називає, годі було стримати сліз…

Публікація у «Високому Замку» мала назву: «У нього зовсім не було інстинкту самозбереження». До речі, Степана уже давно називають народним Героєм України.

Підліток з Донеччини, по суті, став першою дитиною, яку вбили росіяни. Він був справжнім патріотом України. Саме Степан свого часу сколихнув на Донеччині патріотичний рух.

«Багато людей думали, що Степан Чубенко має від держави статус Героя України, бо знали про його життя, вчинки, страшну загибель і життя після життя, — написала на своїй сторінці у ФейсбуціСталіна Чубенко. — Були люди, які свого часу радили створити петицію. І тільки коли ми дізналися, що Донецька ОВА подала клопотання про нагородження Степана званням Героя України, яке за два роки не розглянули, вирішили її створити для привернення уваги.

Щиро дякуємо за це журналісту «Радіо Свобода» Сергію Горбатенко. Щиро вдячні кожному, хто підписав, поширив, активно збирав голоси, писав пости, слова підтримки, хвилювався.

Завдяки петиції більше людей дізналися про Стьопу. Було зворушливо, коли всі об'єдналися і за добу зібрали необхідні голоси, як писали, вітали, раділи.

Ми вдячні всім, хто допомагає Степану жити далі. Люди, ви неймовірні!".

Журналіст і військовослужбовець Юрій Бутусов написав на своїй сторінці у Фейсбуці:

«16-річного Степана Чубенка вбили російські найманці у 2014-му році за те, що знайшли у нього синьо-жовту стрічку. Він став першою неповнолітньою дитиною, яка загинула через розвʼязану путіним війну на Донбасі.

У 2014-му році жовто-блакитна стрічка у Донецьку стала приводом для вбивства. Прошу голову держави та нагородний відділ Офісу президента розглянути петицію та ухвалити рішення.

Це трагічна і незабутня для кожного українця сторінка нашої історії. Ця боротьба за незалежністьмає бути закарбована у поколіннях. Окремо хочу сказати про родину Степана — справжніх дієвих патріотів України. Глибоко шаную маму — неймовірну Сталіну Чубенко!".

Степан мав загострене почуття справедливості і завжди ставав на захист слабших.

«Саме загострене почуття справедливості і коштувало йому життя, — написав на своїй сторінці у Фейсбуці письменник Руслан Горовий. — Виродки вбили Степана, бо розуміли, що зламати не змогли. Підлітка вбили пострілом в потилицю. Причому руки його у цей момент були звʼязані за спиною…».

Я зателефонувала до пані Сталіни і запитала, якою має бути подальша процедура? Мама нюансів не знає…

— Чому Степан Чубенко заслуговує на звання Героя України?

— Він фактично знищив бандформування «Керч». Після загибелі сина, наших пошуків, вони припинили своє існування, — каже Сталіна Чубенко. — Коли у нього був вибір: зберегти життя — підписати згоду про співпрацю, йти воювати в армію «днр», вбивати українців, він зробив вибір на користь України.

Страшно… Хочеться жити. Але він витримав усі тортури і знущання.

Його смерть була жахлива…

Але життя у Степана було яскраве. Він брав участь у марші на підтримку Євромайдану, коли це було небезпечно… Брав участь у партизанській боротьбі в окупованому місті. Це зразок любові до своєї Батьківщини. Він розумів, що треба захищати рідних і Україну.

Йому було 16. Як би це все не звучало пафосно… Але він завжди говорив без пафосу:"Я по-іншому не можу — це моя місія — треба захищати Україну".

Треба було його знати, — продовжує розмову пані Сталіна. — Хто його знав, у того сумнівів жодних не виникає. Він сколихнув хвилю патріотизму на Донеччині.

29 липня — 11 років, як він загинув. Точної дати загибелі ми не знаємо, але 29 липня — те число, про яке нам востаннє сказали…