«Я був поляком, громадянином України»

«Тату, що це за військові?» — запитує маленький хлопчик, проходячи з батьком повз будівлю Генконсульства Польщі у Львові. «Це наші герої, вони загинули, захищаючи Україну у війні з російськими окупантами», — відповідає батько. Віднедавна на стінах львівського Консуляту — портрети 12 українських героїв-етнічних поляків (11 хлопців і одна дівчина). Усі вони віддали своє життя, захищаючи Україну від російських агресорів.

Виставка під гаслом «Я був поляком, громадянином України» присвячена пер­шим роковинам повномасштаб­ного російського вторгнення в Україну. Акція відбулася за ініці­ативи Фонду «Свобода та демо­кратія», Центру польської куль­тури та європейського діалогу в Івано-Франківську та за під­тримки Генконсульства РП у Львові. Спеціально до виставки працівники дипломатичної уста­нови власноруч пошили великий прапор України, який вивісили на будівлі Консуляту.

На плакатах — короткі біогра­фії воїнів, їхні фотографії - з ча­сів дитинства, юності, зрілості. Це уродженці різних міст Украї­ни — Житомира, Черкас, Берди­чева, Львова, Києва, Дрогобича, Кам’янця-Подільського. Дехто воював ще з 2014 року. Кілька з них посмертно нагороджені ор­денами та медалями. Залишили по собі дружин, дітей, старень­ких батьків…

«Цих портретів тут є дванад­цять, але, звичайно, поляків і осіб польського походження, які віддали своє життя, захищаю­чи Україну, є набагато більше», — розповіла віцеконсулка ГК РП у Львові Наталія Рудчик. На від­криття виставки, яке відбуло­ся 1 березня, прийшли багато львів'ян, вони принесли букети квітів у синьо-жовтих і червоно-білих кольорах.

«Зібрати інформацію та фото­графії до виставки було непро­сто. Іноді у родин полеглих не знаходилося якісних світлин їх­ніх рідних, — розповів журналіст і мандрівник Дмитро Антонюк, який працював над виставкою. — Часом, як у випадку із Володи­миром Галецьким, який загинув восени 2022 року, біль втра­ти був надто сильний, щоб да­вати журналісту якісь додаткові подробиці з життя того, кого не повернути. Але цю роботу тре­ба було зробити. Сердечна по­дяка моїй колезі Моніці Андру­шевській, яка дуже допомогла у пошуку наших спільних героїв… Це була важка праця. Мабуть, найважча психологічно у моєму житті. Але водночас і одне з най­більш важливих моїх завдань. Згадайте ж, прошу, добрим сло­вом і молитвою тих, кого побачи­те на цих стендах».

У березні виставка «Я був по­ляком, громадянином України» буде презентована у Варшаві.