«Я скористався правом на критичне осмислення минулого. Зробити це може і Медведчук...»

«У будь-який спосіб на будь-якій території» заборонити видання, розповсюджен­ня документальної книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» вимагає у суді народний депутат з фракції «Опозиційна платформа — За життя» Віктор Медведчук. Той, якого українці більше знають як «кума Путіна». Якщо Феміда в особі судді Дарницького райсуду Києва 10 липня задовольнить цей позов, це буде чи не перший у незалежній Україні випадок заборони книги.

Автор «Справи Василя Сту­са» (ця книга обсягом 700 сторінок вийшла накла­дом 10 тисяч екземплярів) — ві­домий тележурналіст, історик, громадський діяч, дослідник дисидентського руху. На осно­ві багатьох документів, свідчень очевидців Вахтанг Кіпіані доно­сить до сучасників всю правду про переслідування у радянські часи поета-правозахисника Ва­силя Стуса. І ганебну роль у цих репресіях його адвоката Вікто­ра Медведчука. З матеріалів, які систематизував Кіпіані, стає очевидним, що призначений то­дішнім комуністичним режимом представляти інтереси Стуса Медведчук був, радше, проку­рором, аніж його захисником. Його угодовська до тодішньої влади позиція ускладнила і без того незавидне становище по­ета. Недарма Стус відмовлявся від такого «оборонця».

На основі зібраного фактажу Кіпіані дає жорсткі оцінки Мед­ведчуку. Вони й спонукали його у суді відбілювати себе. Мед­ведчук вважає, що Кіпіані при­низив його честь і гідність, за­вдав шкоди діловій репутації. «Провідний юрист України», крім заборони розповсюдження цієї книги, згадки про неї, циту­вання, покриття судових витрат, вимагає спростування дев’яти фраз у книзі Кіпіані. Зокрема:

«…розпинав поета (мається на увазі Василя Стуса), — при­значений державою адвокат Медведчук»;

«…чи була можливість у Сту­са обрати „менше зло“. Проте є фактом, що наданого, підтриму­ваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук»;

«Адвокати відверто „відбува­ли номер“, не забуваючи, прав­да, здирати гонорари з убитих горем родин…»;

«…шістка комуністичної сис­теми Медведчук…»;

«… „син поліцая“…»;

«…Медведчук на суді визнав, що всі «злочини», нібито вчине­ні його підзахисним, «заслуго­вують на покарання»;

«…він (мається на увазі Ві­ктор Медведчук) фактично під­тримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвід­мовні адвокати…»;

«Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про по­чаток розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був цині­ком і аморальним типом?».

Безпідставними вважають претензії Медведчука у видав­ництві «Віват», де вийшла кни­га про Стуса. «Ми впевнені: ви­моги Віктора Медведчука — це неприхована спроба прямого тиску на свободу слова і дру­ку в Україні, яскравий прояв боротьби із інакомисленням, — каже директорка цього ви­давництва Юлія Орлова. — За­галом, цей процес виглядає як другий суд над Стусом. Пан Медведчук свого часу цей про­цес програв. Ми маємо намір відстояти свою позицію до кін­ця і готові в разі потреби дійти до Європейського суду з прав людини».

Книга Кіпіані викликала ве­ликий суспільний резонанс, має великий читацький інтерес. Її розкуповують у книгарнях і під час численних (більше 30) пре­зентацій, у тому числі — за кор­доном (понад десять — у США, Канаді). Якби не коронавірус, у березні книгу презентували б у Франції, Польщі, Фінляндії, Ес­тонії, Чехії. Зберігає цю кни­гу у своїй домашній бібліотеці і автор цих рядків. Тож якщо на «Справу Василя Стуса» (тьху-тьху!) накладуть табу, матиму неабиякий раритет…

Коментар для «ВЗ»

Вахтанг Кіпіані, автор книги «Справа Василя Стуса»

Фінансових претензій до мене щодо відшкодування мораль­ної шкоди у Медведчука наразі немає. Але це не означає, що вони не виникнуть згодом. Дуже вірогідно, якщо рішення суду буде на його користь, свої витрати на адвокатів Медведчук пе­рекладе на мене…

З атмосфери попередніх засідань не можу спрогнозувати, яким буде рішення суду. Але, наскільки я зрозумів, якщо позов Медведчука задовольнять хоча б по одному з дев’яти пунктів його претензій, на виконання позовних вимог буде заборонено продаж моєї книги.

Ні з боку Медведчука, ні з мого боку не було жодних спроб вре­гулювати цей спір. Для мене це питання принципове. Йдеться про право на критичне осмислення минулого. Я цим правом скорис­тався. У Медведчука є таке ж право. Як вільна людина він може на­писати свою книгу про справу Стуса, про свою адвокатську роботу — і всі з інтересом це прочитають. У будь-якому разі закривати рот іншим, які це вже зробили, — неправильно, це є порушенням фун­даментальних свобод людини. І ми з цим не погоджуємося.