Невже думали, що Румунія — як Молдова?

Аскольд Єрьомін
- 18.06.2024, 13:51
- 2 719

Одна з причин ганебної поразки збірної України на старті футбольного Євро-2024 — банальна недооцінка суперника

Щойно у ворота збірної України влетів третій гол... Фото football.ua

Такий провал «синьо-жовтих» на старті групового етапу футбольного Євро-2024 не міг приснитися українським уболівальникам навіть у найстрашнішому сні… Проблеми, гадалося, можуть виникнути у підопічних Сергія Реброва у другому й третьому матчах у групі, проти Словаччини й Бельгії. А зі «слабкою» Румунією наші мали би розбиратися… Але сталося інакше. Румунам «синьо-жовті» програли в одні ворота, причому рахунок (0:3) міг бути й більшим. У наші ворота залетіло не все, що могло залетіти…

Хто винен? У футбольних колах часто кажуть: виграє команда, а програє тренер. За всієї моєї симпатії до Сергія Реброва мушу визнати, що матч Румунія — Україна цим висловом ілюструвати можна. Як на мене, саме помилки Реброва у визначенні стартового складу заклали фундамент цієї поразки.

Голкіпер Лунін — дивний вибір. У трьох контрольних матчах збірної України напередодні Євро грали три різні воротарі, і найкраще проявив себе Трубін, якому не змогли забити самі німці. З поляками грав Бущан (і добряче «наварив» на «стандартах»), а з молдованами грав Лунін. Точніше, стояв у воротах, бо за всю гру парирував аж один удар, і то нескладний… Чому ж Ребров віддав перевагу Луніну? Схоже, на нашого «коуча» вплинула магія мадридського «Реала», за який виступає цей голкіпер. Мовляв, як у такому клубі дає собі раду, то й у збірній покаже клас… Але це так не працює.

У «Реалі» Лунін грає за спинами оборонців світового класу, справжніх зірок. Із такою лінією захисту будь-який воротар почуватиметься впевнено… А у збірній України у центрі захисту вийшов переляканий Матвієнко, кращі часи якого вже позаду. От разом і «привезли» перший гол… Як на мене, проти словаків і бельгійців Луніна ставити не варто. До рівня голкіпера національної збірної ще не доріс.

А той самий Матвієнко? Уже давно не «тягне», регулярно «привозить» у «Шахтарі», навіть в УПЛ. У парі із Забарним непогано виходить у Сватка, а Матвієнка, якщо вже такий цінний кадр, що без нього нікуди, можна було поставити на лівий фланг оборони, замість травмованого Миколенка. Там від Матвієнка було би менше шкоди, ніж у центрі захисту… Тоді б Зінченко міг зіграти у півзахисті замість «ніякого» зараз Шапаренка. А Степаненко? У плей-оф на позиції опорника прекрасно грав молодий Бражко, але на Євро Ребров йому чомусь не довіряє. Степаненка можна було приберегти для Бельгії, з якою треба буде здебільшого руйнувати, а з Румунією у старті мав би вийти Бражко… Але Ребров вирішив інакше.

Перед матчем у таборі збірної багато говорили, що недооцінювати Румунію у жодному разі не можна. Але, здається, певна недооцінка все-таки була. Наші футболісти вийшли на поле, навіть не припускаючи, що, можливо, їм доведеться відігруватися. А коли румуни забили перший гол, перелаштуватися «синьо-жовті» вже не змогли…

Загалом, гра у збірної України не йшла, м’яч у ногах зовсім не тримався. Востаннє щось таке було на Євро-2020, у матчі групового етапу проти збірної Австрії. На старті з Нідерландами грали непогано, а у третьому матчі в групі потрапили у функціональну яму. Закордонний тренерський штаб Андрія Шевченка тоді так і не пояснив уболівальникам, що саме сталося… Можна припустити, що в ту «яму» футболістів збірної України загнали прорахунки у підготовці, зокрема фізичній, напередодні Євро. Футболістів просто «перевантажили»…

Схоже, роботи над помилками у збірній не зробили. Головний тренер уже інший, а на Євро гравці знову «мертві»… Можливо, підготовку було сплановано так, аби наші почали «літати» у другому й третьому матчах у групі? Мовляв, румунів якось і так, на малих обертах, пройдемо, а зі словаками й бельгійцями продемонструємо високі швидкості… Це ще раз підтверджує: недооцінка Румунії у тренерському штабі України була.

Звісно, Румунія грала проти України дуже добре, а ще супернику щастило… Гадаю, спрацював також чинник Мірчі Луческу. Колишній наставник донецького «Шахтаря» й київського «Динамо» прекрасно знає український футбол, знає сильні й слабкі сторони усіх гравців нашої збірної. Не сумніваюся, що Луческу консультував головного тренера румунів Едварда Йорденеску, і той до порад досвідченого Мірчі прислухався.

Румунія зіграла саме так, як мала зіграти: позбавила Україну вільного простору й змусила атакувати позиційно, чого «синьо-жовті», не секрет, дуже не люблять (та й не вміють). Ключовим гравцем українського захисту Луческу називав Забарного. І саме цього нашого оборонця жорстко атакував румунський гравець на початку матчу… Мені здалося, що у тому епізоді був явний фол (румун з усієї дурі заїхав Забарному в коліно, була загроза серйозної травми), за який можна було показати навіть не жовту, а червону картку! Але арбітр чомусь румуна навіть не попередив… Утім, загальної картини матчу цей епізод аж ніяк не змінює: Румунія була сильнішою і перемогла заслужено.

Що робити? У принципі, катастрофи не сталося. Попереду два матчі, у яких усе можна виправити. Щоправда, програвати вже не можна…

У першому турі у Групі Е Словаччина перемогла Бельгію (1:0), чим довела, що з цією збірною треба рахуватися. Легко нам зі словаками точно не буде. Маючи у кишені три очки, суперники можуть собі дозволити зіграти від оборони, розраховуючи на нічию, яка буде для них цілком прийнятним результатом. А от «синьо-жовтим» відступати вже нікуди — Словаччину мусимо перемагати. Бо з Бельгією в останньому турі здобути три очки буде надзвичайно складно. У матчі зі словаками у зіркового форварда бельгійців Лукаку «збився приціл», а два голи, які він усе-таки забив, скасував VAR… Не думаю, що це повториться.

Так чи інакше, здобути у двох матчах, проти словаків і бельгійців, чотири очки (для виходу з групи до 1/8 фіналу цього мало би вистачити) збірна України теоретично здатна. Але практика, як ми побачили у першому турі, часто з теорією розходиться…