Пам’яті Євгена Сверстюка: минає 11 років із дня смерті дисидента, який говорив там, де всі мовчали

Сьогодні, 1 грудня 2025 року, минає 11-та річниця з дня смерті Євгена Сверстюка — українського поета, філософа, учасника руху шістдесятництва та політв'язня радянського режиму, який не дожив два тижні до 87-річчя.

Він був автором численних праць із літературознавства, психології та релігієзнавства, а також займався перекладами з кількох мов.

Народився Євген Сверстюк 13 грудня 1927 року в селі Сільце на Волині.

Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті.

На філологічному факультеті вивчав «логіку та і психологію».

Згодом став аспірантом Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України.

Вчителював на Тернопільщині та на Полтавщині.

У 1965 році в Одеському університеті мав відбутись захист дисертації на ступінь кандидата педагогічних наук, але його так і не відбулось — Сверстюк часто виступав проти дискримінації української культури.

У 1972 році за промову на похороні українського академіка Дмитра Зерова, його звільнили з роботи за політичними мотивами, діяча переслідували.

У березні 1973 року засудили за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву».

За участь у дисидентському русі був засуджений радянською владою до дванадцяти років неволі.

«Щастя спiзнати суворiсть i вагу великих слiв — правда, честь, обов’язок.

Слiв, що становлять морально-етичнi пiдвалини, суть мого свiтогляду.

Честь, що оплачується кров’ю, гiднiсть, що є передумовою життя, iстина, до якої йдуть з безстрашнiстю дослiдника — без ґарантiї повернутися", — казав Сверстюк у «Останньому слові» на суді, яке потім широко розійшлося у самвидаві, писали на сторінках УІНП.

Отримав сім років таборів у Пермській області. Коли тюремний строк добігав кінця, науковця кинули на 15 діб до карцеру.

Там він сидів в одній камері із кримінальними в’язнями.

Адміністрація зони навмисне його запроторила в такі умови з надією, що там матиме з ними конфлікт, однак все вийшло геть інакше — вони на прощання подарували Сверстюку ікону.

Після тюрми відбував ще 5 років заслання у Бурятії.

Після повернення в Україну впродовж п’яти років (1983−1988) працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.

Улітку 1988 року разом із товаришами біля пам’ятника св. Володимиру відзначили 1000-ліття Хрещення русі в день початку «офіційного святкування» у москві, незважаючи на пильне стеження «чоловіків у чорних капелюхах».

Інформацію про подію масово передруковували за кордоном.

Після проголошення незалежності України Євген Сверстюк був активним ідеологом дерадянізації країни.

Багато публікацій писав про подолання радянського спадку в духовному житті.

«…Наші полиці заставлені книжками радянської епохи. Більшість із них ніколи не будуть прочитані.

І не тому, що перейняті духом зужитої ідеології. Основна їхня вада — лжесвідчення.

Вони неправдиві, бо оминають важливе, але не суголосне з партійною ідеологією, акцентують дрібне і другорядне, що не сприяє розумінню часу і людини.

Книжка, яка не дає правдивих свідчень чи то на догоду замовникові, чи з безпринципності автора, не має вартості…", — писав Сверстюк.

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня» — об'єднання українських інтелектуалів та громадських діячів, яку створили у 2011 році.

Був одним з авторів Національного акту свободи — пропонованого Верховній Раді України суспільного договору, що мав на меті знайти шляхи виходу з політичної кризи.

Помер 1 грудня 2014 року.

Поховання відбулося 4 грудня 2014 року на Байковому кладовищі.

Нині у багатьох містах України назвали вулиці іменем знаменитого українського дисидента.

В Києві та Броварах перейменували вулиці на честь Євгена Сверстюка. В Полтаві, Кропивницькому та Луцьку також є вулиці, що мають назву — імені Євгена Сверстюка.

Він був Лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, почесним президентом Українського ПЕН-центру, доктор філософії, дійсним членом Української Вільної Академії Наук у США, кавалер ордену Свободи.

Серед найвідоміших книг «Собор у риштованні», «Блудні сини України», «Шевченко і час» «На святі надій».