Відомо склад збірної України на Іграх нескорених-2023

11 членів команди — ветерани війни з росією, решта — чинні військовослужбовці Сил оборони.

Про це повідомив співорганізатор відбору фонд «Повернись живим».

Відтак, до Дюссельдорфа їдуть:

Юлія «Тайра» Паєвська — 54 роки, Київ. Військовослужбовиця, парамедикиня, волонтерка та доброволиця; командирка підрозділу «Янголи Тайри» та евакуаційного відділення 61-го військового мобільного госпіталю в Маріуполі 2018−2020-го. Очолює федерацію айкідо «Мутокукай Україна», викладала бойове мистецтво понад 20 років.

Веніамін «Бритва» Бондарчук, 21 рік, ветеран із 35-ї бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.

Юлія «Печенька» Шевчук, 29 років, ветеранка, волонтерка, інструкторка з домедичної підготовки, парамедикиня добровольчих евакуаційних підрозділів.

Віталій «Борода» Бородавка, 28 років, капітан спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За військову службу Україні».

Павло Лучків воював у складі протитанкової батареї 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила у 2014−2015 роках на Луганщині. Брав участь у відборах до національної збірної «Ігор Нескорених» із 2017-го.

Олександр Маковей, позивний «Макоша», 37 років, сержант, воював у складі Окремого центру спеціальних операцій «Захід» імені князя Ізяслава Мстиславича. Повний кавалер ордена «За мужність».

Володимир Гера, 32 роки, підполковник ЗСУ. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Родом зі Львівщини. У вересні 2014-го Володимир Гера, артилерійський навідник 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила, прикривав вихід із оточення в Луганському аеропорту майже 400 захисників летовища. Отримав тяжкі поранення. Через шквальні обстріли, із пробитою грудною кліткою, легенею і хребтом, потрапив до лікарні лише на третю добу. Пройшов лікування і реабілітацію у Німеччині та США. Володимир викладає артрозвідку в Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Микола «Вир» Заріцький у перші тижні повномасштабної війни патрулював рідне місто Білопілля на Сумщині. Потім призвався до 57-ої окремої мотопіхотної бригади і потрапив на Лисичанський напрямок фронту. Працював на реактивній установці «Град» і в мінометній батареї. 11 жовтня торік під Херсоном отримав поранення — втратив частину ноги. Микола із групою виїхав розвідати місцевість. Наступив на протипіхотну міну, стопу відірвало на місці. Її протез встановили у США. Після відновлення планує повернутися до війська.

Іван Молдун, 42 роки, військовослужбовець 79-ї десантно-штурмової бригади. У цивільному житті — інженер.

Вадим Мазніченко, 37 років. У травні 2014 року колишній десантник з Миколаївщини працював під Києвом, встановлював металеві конструкції. Отримав повістку й пішов служити в 14-й черкаський батальйон. 30 вересня під селищем Старогнатівка Донецької області потрапив під мінометний обстріл. Шість днів провів у комі. Втратив праву ногу й ліву руку. На реабілітації й протезуванні у США провів 11 місяців.

Дмитро Полов’ян — із Красилова Рівненської області. До війська пішов у березні торік із третьої спроби, приховавши травму і статус непридатного до служби. Солдат-розвідник 46-ї окремої аеромобільної бригади потрапив у полон до росіян торік у липні на херсонському напрямку. В жовтні повернувся в в рамках обміну. Має важку черепно-мозкову травму, поранення грудної клітки, черевної порожнини, хребта, ніг. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Олександр «Терен» Будько — боєць батальйону «Карпатська Січ» із Рівного. Воював під Ізюмом і під час звільнення Харківщини втратив обидві ноги. Пройшовши курс реабілітації в США, продовжує адаптацію до ходьби з протезами. Розвиває інклюзію в Україні, допомагає ветеранам та пише книгу. Став обличчям бренду Indposhiv і представляв Україну на благодійному вечорі під час Каннського кінофестивалю.

Ігор «Булат» Дерман — офіцер ЗСУ родом із Бердичева. Закінчив Харківський інститут танкових військ, влітку 2014-го — офіцер 92 ОМБр. Брав участь у боях за Луганську ТЕЦ. 2016-го його рота воювала за Марʼїнку. У січні 2017-го під час виконання бойового завдання отримав поранення, лікарям довелося ампутувати частину ноги. За тиждень після отримання тимчасового протеза брав участь у спортивних змаганнях з кросфіту. Посів перше місце в командному заліку. В кінці 2017 року вже у всеукраїнських кросфіт-змаганнях посів перше місце. Брав участь у змаганнях «Ігри героїв» та «Сила нації» для АТОвців. Нині воює.

Олег Должок — солдат 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. Працював гірником на одному з підприємств Кривого Рогу. Навесні торік приступив на бойове чергування поблизу села Орлове на Херсонщині. 11 березня, утримуючи наступ у напрямку Кривого Рогу, зазнав поранення. Нагороджений Орденом «За мужність ІІІ ступеня». Бронзовий призер із плавання на національному відборі Invictus Games 2023.

Олександр Пономарьов брав участь у Всеукраїнських «Іграх Нескорених» у Черкасах у 2021 році. Змагався у бігу на різні дистанції та веслуванні на тренажерах.

Максим Дмитраш із Черкащини, капітан поліції. До повномасштабного вторгнення працював у спецпідрозділі КОРД. Кілька разів їздив на ротації в зону АТО/ООС. Після 24 лютого 2022-го брав участь у бойових діях у складі полку спецпризначення «Сафарі». 22 травня торік поранення правої руки. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

Володимир «Товчик» Товкис — ветеран, прапорщик, екс-військовослужбовець Національної гвардії, був розвідником бригади швидкого реагування НГУ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. 25 вересня 2019 року отримав поранення на Світлодарській дузі. Куля пройшла під оком Володимира, прошила праву півкулю мозку. Побратими під шквальним ворожим обстрілом винесли його з поля бою і врятували життя.

До складу Національної збірної «Ігор Нескорених» 2023 року також увійшли військовослужбовці Костянтин Кобиляну, Семен Лагун, Богдан Яроцький, Вадим Фасоля, Назар Вознюк і ветерани Максим Зубов, Ірина Тернікова, Олександр Кравченко.