Учні однієї з львівських шкіл створили велетенське панно «Молитва за Україну»

Панно «Молитва за Україну» довжиною більше семи метрів і заввишки два метри створили учні Львівської СЗШ № 82. Роботу розпочали ще у минулому навчальному році, і зараз панно майже на завершенні. Малюють на стіні у приміщенні школи, у вестибюлі біля початкових класів.

Натхненником та організатором розпису виступила Оксана Стричак — вчитель образотворчого мистецтва у цій школі, а також керівник зразкового художнього колективу «Гердан» Центру творчості дітей та юнацтва Галичини. «У мене з’явилася така думка — вийти за рамки шкільного альбому, перейти до більш масштабних робіт і почати працювати над тим, щоби розпис могли побачити всі — учні, відвідувачі школи, щоб кожен учень хоча б трошки міг долучитися до цього розпису», — розповіла Оксана Романівна.

Композицію вчителька продумала сама, зробила всю розкладку фігур. «Ідеєю стало наболіле питання для мене і для України, це одвічна тривала боротьба за незалежність, за те, щоб Україна відбулася, як держава. Ми пройшли багатовікову історію, і оця постійна боротьба відбивається у кожного покоління у серці, в душі. Зараз теж дуже болючий період. Здавалося б, після Другої світової війни, після всіх проблем, які були в світі, тих масових трагедій і репресій, які пережив український народ, здоровий глузд мав би опанувати людей. Але на жаль, відбувається не так. Оцей біль душі, що тримається в мене і в усіх жителів України, оце постійне переживання за долю України я вирішила відтворити в цій композиції», — розповіла Оксана Стричак.

Головною в цій композиції є Матінка Україна, у віночку з пшеничного колосся, з калиновими прикрасами, квітковому намисті у запасці зі символом — деревом життя. Є тут і козацька родина — батько-козак, мати, діточки, бабуся, дід-гуцул, є бійці у військовій формі — оборонці України. Оксана Романівна продумала кожен елемент. Діточки — дівчинка на колінах, яка молиться, і хлопчик на іграшковому конику. Дід-гуцул — з капелюхом, у постолах, підняв руку і вітає Україну. Козак — батько родини, одягнений у вишивану сорочку. Мама — і радісна, бо біля неї сім’я, і водночас її серйозні очі свідчать, що вона вболіває за долю України.

З другого боку композиції — верба, яскраві маки, волошки. Над вербою — веселка. На фоні веселки — уривок з церковного гімну України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». А з другого боку — калина, бо без верби й калини нема України. Є ангели, які усміхаються і моляться з неба. Україна і весь гурт людей зображені на фоні нашого Державного прапора: синє небо, у якому ангели, і жовте пшеничне поле.

Директор школи Тетяна Іванів підтримала ідею, навіть закупила фарби. Вона розповідає, що це панно — патріотичного спрямування: «Роботу над цим панно розпочали ще минулого року і присвятили подіям, які зараз відбуваються на сході України, і нашій матері-Україні».

Зверху картину розмальовує сама вчителька, дітям догори не дозволяє підніматися — задля безпеки. Долучитися до творення розпису запрошували навіть дітей із початкових класів — аби ті хоча б кілька мазочків зробили. Але здебільшого над ним працюють підготовлені діти, які вже мають базу знань.

Ще вчителька розповіла, що нещодавно виникла ідея присвятити цей розпис також і події, яка днями станеться в Україні — Томосу. Бо усі переконані, що Україну потрібно об’єднувати всіма силами, всіма можливостями, бо великі зусилля були покладені попередніх поколінь і великі жертви були принесені для того, щоб Україна відбулася, як держава. «Ми хочемо, щоб Україна процвітала, як держава, щоб у мирі і злагоді жили всі народи. Слава Україні!» — каже Оксана Романівна. Дітям ідея вчительки створити разом розпис на стіні сподобалася. Хоч вони ще не дуже розуміють, що таке Томос і багато інших речей у політиці. Але знають, що в Україні йде війна (про це говорять у кожній хаті) і Україну треба втримати.