“Ще б у зв’язках був більш перебірливим...”

В Україні надзвичайно піднесено зустріли перемогу миколаївського фристайліста Олександра Абраменка на Олімпіаді у південнокорейському Пхенчхані. Його “золото” - перша довгоочікувана медаль для українців на нинішніх Іграх і третя наша відзнака найвищої проби на зимових олімпіадах за час Незалежності. Втім, багато наших співвітчизників були заскочені несподіваним жестом Олександра, який біля п’єдесталу обняв і загорнув у синьо-жовтий прапор бронзового медаліста — росіянина Іллю Бурова. В умовах, коли Росія для нас є країною-агресором, цей порив багато людей вважають щонайменше недоречним. Найперше, мабуть, це кольнуло тих жителів Миколаївської області, чиї сини загинули на Донбасі від кулі російського окупанта...

Ось як відреагував на цей спонтанний вчинок Олександра Абраменка відомий російський журналіст Юрій Дудь:

“На награждении парни из России и Украины обнялись, оказавшись обернутыми в украинский флаг чемпиона Абраменко. У Бурова своего флага не было – его демонстрация спортсменами на Играх-2018 в Пхенчхане запрещена МОК. У Абраменко – русская девушка, тоже фристайлистка, Александра Орлова. В Корее она заняла 8-е место в акробатике. Не забываем, друзья: русские и украинцы - братья навек...”.

А ось ще кілька відгуків із соцмереж, уже іншої тональності:

Leo Oliiynyk. Смотрите, чтобы не сдрыснул в Масковию с 120 тыс. баксов в кармане. Интервью у него очень неоднозначные.

Svyatoslav Kosenchuk. Еще бы был более переборчив в связях..

Для “Високого Замку” цю подію прокоментували відомі українські експерти

Олександр ПАЛІЙ, політолог:

- Жести спортсменів — дрібниця. Це лише Москва хоче бачити у дрібницях якийсь зміст, коли нічим себе потішити (у вигляді золотих медалей та нормального представництва на Олімпіаді). Хоча від спортсменів важко чекати політичної грамотності, українським спортсменам краще затямити: на змаганнях слід триматися подалі від росіян, і особливо - від російських журналістів. Бо потім буде складно відмиватися...

Адріан МИХАЛЬЧИШИН, гросмейстер з шахів, голова тренерської комісії ФІДЕ:

З формальної точки зору, український спортсмен обійняв для спільного фото на п’єдесталі не росіянина, а «спортсмена без прапора”. Часто кажуть, що в спорті такі речі залежать від індивідуальних відносин – мовляв, тренувалися разом, чим тут дорікати ? Хоча зрозуміло, що в ситуації, коли у нас чотири роки триває війна з Росією, взаємини мали змінитися й у спорті. Скажімо, українська Федерація шахів не рекомендує нашим спортсменам їхати на змагання у Російську Федерацію. Однак, не всі цих рекомендацій дотримуються. Для прикладу, 19 лютого у Росії розпочався турнір “Аерофлот Опен 2018”, і кілька членів збірної України все одно там виступають. Торік наші шахісти виступали на чемпіонаті світу у Ханти-Мансійську. Але якби, для порівняння, наші футболісти вийшли на чемпіонат світу 2018 року, який пройде у Росії – це була би проблема... Всі патріоти України розуміють, що такі жести, які зробив Олександр, є зайвими. Кажуть, у нього дівчина з Росії. Можливо, це є причиною такого вибіркового підходу.

Роман ЦИМБАЛЮК, власкор УНІАН у Москві:

Олександр Абраменко – гордість України, він дав реальні підстави звичайним українцям пишатись нашою країною. Користуючись нагодою, вітаю нашого чемпіона!

А щодо обіймів під час церемонії нагородження з російським спортсменом Іллею Буровим — не треба сходити з розуму та шукати зраду. Ви тільки уявіть, що відчував наш чемпіон у цей момент! Це тріумф його спортивної кар’єри і хлопцеві по-доброму можна тільки позаздрити. У такі моменти нормальна самодостатня людина хоче і не соромиться ділитись радістю. Тим більше, професіонали світового рівня давно знають один одного. Це стосується будь-якої сфери, не лише спортивних змагань. Найголовніше, що наш спортсмен зайняв найвищу сходинку п’єдесталу і що в руках тримав прапор нашої держави! Тим більше після таких обіймів не було повідомлень, що у Сашка зникла його заслужена золота медаль...

Російські пропагандисти запустили тезу, що начебто так треба політикам України та РФ вирішувати суперечки. Мовляв, немає ніякої війни та ворожнечі між українцями та росіянами. Спорт – спортом, а російське вторгнення залишається російським вторгненням до моменту деокупації Криму та Донбасу. Життя - річ складна. Простих рішень немає. Ми ж не росіяни, щоб до людей застосовувати колективістський підхід. До кожної людини треба приглядатися особисто. Не всі росіяни - наші вороги. Дехто з них з прапором України виходить на акції протесту в Москві - у той час, коли їхні співгромадяни воюють проти України.

Прапор України на плечах росіянина я сприймав би як ознаку нескореності українців. Тим, хто хоче бачити у всьому зраду, раджу саме так дивитися на світ. І не забувати допомагати нашим Збройним силам.