«Країною року» став Банґладеш

«Країною року» британське видання The Economist обрало 2024-го Банґладеш (Південна Азія, межує з Індією і М’янмою). Такий вибір The country of the Year багатьох в Україні здивує, адже Банґладеш для нас — такий собі «образ нендзи й розпачу»… Зате там цього року повалили багаторічну диктатуру, а значить, у країні з населенням близько 175 мільйонів осіб нарешті з’явилася надія на покращення життя. За звання «Країна року» від редакції The Economist також змагалися Польща, Південно-Африканська Республіка (ПАР), Аргентина та Сирія.

«Щороку в грудні The Economist обирає Країну року. Перема­гає не найбагатша, найщас­ливіша чи найбільш доброчесна, а та, де за попередні 12 місяців найбільше покра­щилася ситуація, — пояснила редакція The Economist. — Між нашими кореспондента­ми точаться гострі дискусії. Серед попе­редніх переможців — Колумбія (за при­пинення громадянської війни), Україна (за опір неспровокованому вторгненню) і Малаві (за демократизацію). 2023 року ми дали нагороду Греції - за те, що країна вийшла з тривалої фінансової кризи й пе­реобрала відповідальний центристський уряд. У нашому цьогорічному фінально­му списку претендентів на перемогу було п’ять країн. У двох із них люди виступили проти поганої влади.

У Польщі новий уряд Дональда Туска, сформований після парламентських ви­борів 2023-го, цілий рік намагався випра­вити шкоду, завдану його попередником. Партія «Право і Справедливість», яка ке­рувала вісім років, розмила ліберальні де­мократичні норми, захопивши контроль над судами, ЗМІ й бізнесом, і наслідуючи модель Віктора Орбана в Угорщині.

Пан Туск розпочав довгу й важку робо­ту з ремонту інституцій. Він також зробив Польщу ще міцнішою опорою європей­ської безпеки, з її великою армією і зрос­танням витрат на оборону. Однак Туск зрі­зав деякі конституційні кути, і крім того, відносини Польщі з Німеччиною погані.

Приблизно за 10 тисяч км від Поль­щі жителі ПАР також вимагали кращого. На виборах у травні Африканський націо­нальний конгрес (АНК), що правив із 1994 року, коли завершився апартеїд, упер­ше втратив парламентську більшість. Ви­борцям набридли економічні невдачі, за­гострені тим, що лідери правлячої партії «потрошили» й грабували державу.

Тепер АНК має урядувати у коалі­ції, і його більш розважливі лідери вирі­шили робити це разом із Демократич­ним альянсом, ліберальною партією, яка успішно керує багатьма малими й вели­кими містами. Новій коаліції доводить­ся вирішувати кричущі проблеми, серед яких безробіття й злочинність, але вона дає шанс на краще правління.

Наступна країна може отрима­ти нашу нагороду за економічну ре­форму. Політика урядів Аргентини тривалий час була жахливою, з марними витратами, високою інфляцією, кількома обмінними курсами й серією дефолтів. Але 2024 року її президент-«анархокапіталіст» Хав'єр Мілеї влаштував найрадикальні­ший у світі вільноринковий експеримент, вдавшись до скорочення державних ви­трат і дерегуляції.

І це дало свої плоди: інфляція і кре­дитні ставки впали, і в третьому кварталі економіка Аргентини знову почала зрос­тати. Але Аргентина все ще має переоці­нену валюту, і громадська підтримка шо­кової терапії може припинитися.

Наш віцечемпіон — Сирія, що потра­пила до списку претендентів на перемо­гу найпізніше. Усунення Башара Асада 8 грудня поклало край півстолітній роз­тлінній династичній диктатурі.

Тільки за останні 13 років громадян­ська війна й державне насильство вбили, ймовірно, 600 тисяч сирійців. Режим Аса­да використовував хімічну зброю і масо­ві тортури проти опонентів, а також, аби заробити гроші, торгував наркотиками у промислових масштабах. Падіння режи­му принесло радість сирійцям і прини­ження його автократичним прибічникам — росії, яка позичила йому повітряні сили для скидання бомб, та Ірану, який вважав Сирію (поряд із ХАМАСом і «Хезболлою») частиною своєї «осі опору».

Асад є, напевно, найгіршим тираном, якого скинули 2024 року. Але якість того, хто прийде йому на зміну, також має зна­чення. «Гаят Тахрір аш-Шам» (HTS), най­потужніша повстанська група, яка зараз контролює Дамаск і шматки решти те­риторії Сирії, поки що була прагматич­ною. Але до 2016-го HTS була пов’язана з «Аль-Каєдою», а провінцією Ідліб керу­вала кілька років компетентно, але з ре­пресіями. Якщо HTS матиме надто вели­ку владу, може встановити ісламістську автократію. Якщо ж тієї влади буде зама­ло, Сирія може розвалитися.

Наш переможець — Банґладеш, де також позбулися автократа. У серп­ні очолювані студентами вулич­ні протести скинули Шейху Хасіну, яка 15 років правила країною з населенням близько 175 мільйонів осіб. Донька ге­роя часів здобуття незалежності, Хасіна колись керувала стрімким економічним зростанням. Але потім застосовувала репресії, фальсифікувала вибори, кида­ла за ґрати опонентів і наказувала силам безпеки стріляти в протестувальників. За її правління вкрали величезні кошти.

Банґладеш має історію мстивого на­сильства в той час, коли влада перехо­дить із рук у руки. Основна опозиційна партія BNP є продажною. Ісламський екс­тремізм є загрозою. Проте наразі зміна влади була обнадійливою. Тимчасовий технократичний уряд на чолі з лавреатом Нобелівської премії миру Мухаммедом Юнусом підтримують студенти, армія, бізнес і громадянське суспільство. Це від­новило порядок і стабілізувало економіку.

2025 року уряду Банґладеш треба буде відновити зв’язки з Індією і вирі­шити, коли провести вибори, — спочат­ку переконавшись, що суди нейтральні, а опозиція має час для організації. Зроби­ти все це буде важко. Але за повалення деспота й зроблені кроки до більш лібе­рального уряду, саме Бангладеш є на­шою Країною року".