«Іграшка для дитини — це друг і підтримка»

Галина Ярема
- 14.07.2026, 19:55
- 91

Знаєте, що таке печворк? Це техніка клаптикового шиття. З маленьких клаптиків, які будь-хто викинув би у смітник, рукодільниці можуть створити унікальні речі. До таких належить і Наталія Пилип із закарпатського Хуста. За її словами, шити любила мало не з дитинства. Потім були роки професійної освіти з тканинами і улюблена робота закрійниці й швачки. А створювати іграшки з клаптиків тканин почала після народження внучки Софійки

— Зараз не так просто знайти клієнтів для пошиття індивідуального одягу, — каже пані Наталія. — Стільки брендових магазинів повідкривалося. Також багато «секондів», де за копійки можна придбати сукню чи штани. То хто проситиме щось пошити? Тож я перекваліфікувалася — випікаємо з донькою торти на замовлення.

Але коли у пані Наталії народилася внучка, вирішила, що у її маленького сонечка мають бути такі іграшки, яких не має ніхто. Сіла за машинку і почала створювати кумедних ведмедиків, зайчиків, кроликів… Відчинила шафу, повитягала залишки тканин і дала волю фантазії. Шила у техніці печворк, яка дозволяє поєднувати різні фактури, кольори та візерунки в одному виробі.

Майстриня каже, генератором ідей є донька Надя. Вміє придумати щось особливе, але не може це відтворити на практиці. Тож у дуеті у них гармонійне поєднання талантів… Іграшки, якими бавиться маленька Софійка, сподобалися рідним, знайомим, сусідам. Хтось просив пошити на подарунок, хтось — для своїх дітей.

Іграшки Наталії Пилип легко впізнати — яскраві, прості за формою, але дуже виразні. Кожна має власний «характер» — трохи наївний, добрий і дуже затишний. Майстриня зізнається: ніколи не шиє поспіхом і не робить іграшки точнісінько однаковими. «Навіть якщо викрійка та сама, результат завжди буде інший, — каже жінка. — Бо інша тканина, інший настрій, інша думка в голові. Того ж, скажімо, котика, можна зобразити різним. Може бути лінивим, спокійним, грайливим або ж трішки впертим чи хитрим, лагідним або вередливим. Переважно шию тваринок, бо дуже їх люблю і в реальному житті. Вдома в нас три кицьки та дві собачки».

Окрему увагу Наталія приділяє безпеці. Її іграшки не мають дрібних деталей і, що найголовніше, виконані з натуральних тканин. «Я завжди думаю про те, що дитина може потягнути іграшку до рота, впустити, заснути з нею, — пояснює майстриня. — Тому для мене безпека — це принцип, а не реклама».
Більшу частину іграшок пані Наталія дарує. Не афішує цього, бо вважає, що добрі справи не потребують гучних слів. «Якщо можу подарувати дитині усмішку, то чому ні? — каже жінка. — Іграшка — не просто річ. Для дитини це друг, підтримка, щось дуже особисте».